Октагональний храм
| Октагональний храм | |
|---|---|
| |
| 44°35′41″ пн. ш. 33°48′29″ сх. д. / 44.594722222222° пн. ш. 33.808055555556° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Крим |
| Тип | церква і пам'ятка археології[d] |
  Октагональний храм Октагональний храм (Україна)  Октагональний храм Октагональний храм (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Октагональний храм — прийнята істориками назва руїн восьмигранного православного храму XV століття, розташованих в цитаделі Мангупа, в XVII столітті перетвореного на мечеть[1].
Будова у плані є трохи витягнутий по поздовжній осі восьмигранник розмірами 8,0 на 8,50 м[2] (або 8,02 на 8,46 м, довжина всіх граней різна[3]) з дверима в західній стіні, шириною
0,70 м зовні та близько 1,20 м зсередини. Останнім часом (з 2009 року) історики, що вивчають Мангуп, зійшлися на думці, що з великою ймовірністю відомий напис князя Олексія міг бути архітравом, який перекривав дверний отвір Октагонального храму[3][2][4]. Всередині церква має вигляд рівнокінцевого хреста з напівкруглою східною стороною та внутрішніми розмірами 6,60 м завдовжки і 6,20 м ширини, була апсида шириною 2,60 м і глибиною 1,25 м[2], вівтарна перешкода, посередині вівтаря — квадратна вирубування (0,56 на 0,54 м) під престол. Тришарові дволицеві стіни храму, завтовшки 0,90 м, були поставлені у спеціально вирубані ліжка глибиною близько 0,05 м на скельній поверхні. Зовнішні сторони були складені з великих, ретельно обтесаних і підігнаних блоків вапняку із забутовкою на вапняному розчині. Слідів даху і взагалі будь-якого завершення церкви не збереглося[2]. Висота будівлі дослідниками реконструюється за 15 м[4]. На момент розкопок Федора Брауна 1890 року[5] будівля мала відносно добрий стан збереженості, що істориками пояснюється довгим функціонуванням як мечеть, про яку згадував в 1666 Евлія Челебі.
У цій цитаделі немає будинків. Є лише одна мечеть з кам'яним куполом, перероблена з церкви[6].
Наприкінці ХІХ століття храм був повністю розібраний на будматеріали[3].
Пам'ятник відкрив Ф. А. Браун під час розкопок 1890 року, припускаючи, що це «палацова каплиця мангупських князів дотатарського часу», у чому сам згодом сумнівався[5]. Олександр Бертьє-Делагард відвідував розкопки октагона Брауном і пізніше в одній зі своїх праць коротко повідомив про це, звернувши увагу на унікальність церкви, порівнявши з традиціями вірменського будівництва[7]. У червні 1891 року мандрівник, член Кримсько-Кавказького гірського клубу, артилерист Н. Нікольський, за результатами огляду пам'ятника, зробив умоглядний висновок про будівництво храму греками в VI столітті, як частини резиденції єпископа[8]. Роберт Лепер у 1912 році зробив невеликі розкопки в октагоні, не знайшовши нічого істотного і не зробивши ніяких висновків; до його заслуг відносять[3] розчищення наоса і вівтарної частини, перше відкриття, за допомогою траншеї, зовнішнього контуру церкви і розчищення поховання біля північно-західної грані[9]. Анатолій Якобсон, за результатами досліджень 1938 року, висловив припущення про одночасність будівництва октагону і Великий базиліки у VI столітті, вважаючи його хрестильницею[10], що також підтримала Марія Тиханова[11], а, згодом, Євгеній Веймарн[12], датуючи будівництво VIII—IX століттям[13]. Академік архітектури Юрій Асєєв також спочатку визначав, без будь-якої аргументації, час будівництва VIII—IX століттям[14], але пізніше запропонував нове датування: VI-початок VII століття, визначаючи споруду, як замкову каплицю (домову церкву)[15], приблизно так само вважали Олег Домбровський і Ольга Махнєва, що називали пам'ятник «княжою каплицею» VIII століття[16]. Віктор Миц у свій час також датував храм XII—XIII століттям, пов'язавши його появу з діяльністю «перших князів Мангупа» вірменського походження з роду Гаврасов, що могло пояснити незвичайну для Криму архітектуру[17][18], але потім визнав цю точку зору помилковою, зважаючи на недоведеність перебування Гаврасів як правителів Феодоро[2]. З 1990 року вивченням храму займається Олександр Герцен (керована ним Мангупська експедиція). До 1997 року, виходячи з результатів досліджень цитадель і матеріальних свідчень про початковий етап її спорудження в 1360-х роках, була сформульована гіпотеза про одночасне будівництво обох пам'яток.
Октагон був повністю розкопаний протягом 1997—2005 років, за результатами археологічних робіт гіпотеза була конкретизована-група істориків під керівництвом Герцена вважає створення храму одночасним з періодом реконструкції цитаделі князем Олексієм в 1420-х — 1430-х роках і допускає більш точне датування з прив'язкою до будівельної написи Олексія 1427 року[3], яку підтримують також не входять до цієї групи історики Володимир Кирилко і Віктор Миц, при цьому наполягаючи на вірменський версії архітектурного стилю пам'ятника. Зроблена Кирилком реконструкція зовнішнього вигляду храму[19] іншими вченими не підтримується, оскільки судити про характер перекриття за наявними архітектурними залишками не є можливим[3].
- ↑ А.Г. Герцен. Христианство в Мангупе под властью турок // Таврические духовные чтения. Материалы международной научно-практической конференции к 140-летию открытия Таврической духовной семинарии : сборник трудов конференции. — 2013. — Т. 2 (10 листопада). — С. 310. Архівовано з джерела 22 березня 2022.
- ↑ а б в г д Мыц В.Л. 2.3.2. Город Феодоро в 20-е гг. XV в.: оборонительное, культовое и гражданское строительство // [1] — Симферополь : Универсум, 2009. — С. 134—138. — ISBN 978-966-8048-40-1. Архівовано з джерела 11 листопада 2021
- ↑ а б в г д е А.Г. Герцен, Науменко В. Е. Октагональная церковь Мангупской цитадели по данным археологических исследований 1997—1999 гг.: планировка, стратиграфия, хронология // Античная древность и средние века : журнал. — 2009. — Вип. 39 (10 листопада). — С. 423—466. — ISSN 2687-0398. Архівовано з джерела 14 лютого 2022.
- ↑ а б В. П. Кирилко. О времени строительства мангупского октагона и его идентификации (к вопросу об интерпретационных возможностях источников) // Stratum plus. Археология и культурная антропология : журнал. — Кишинёв, 2010. — Вип. 6 (10 листопада). — С. 104—120. — ISSN 1857-3533. Архівовано з джерела 12 лютого 2022.
- ↑ а б Браун Ф. А. Рукописный отчет о раскопках на Мангупе // [2] — Санкт-Петербург : Издательство Императорской Археологической комиссии, 1893. — С. 19—20. Архівовано з джерела 18 червня 2022
- ↑ Эвлия Челеби. Книга путешествий Эвлии Челеби. Походы с татарами и путешествия по Крыму (1641-1667 гг.). — Симферополь : Таврия, 1996. — С. 76. Архівовано з джерела 24 жовтня 2021
- ↑ Бертье-Делагард А.Л. Каламита и Феодоро // [3] / А.И. Маркевич. — Таврическая Губернская Типография, 1918. — Т. 55. — С. 1—44. Архівовано з джерела 23 березня 2016
- ↑ Никольский Н. П. Мангуп-кале // Записки Крымского горного клуба : журнал. — 1893. — № 3 (10 листопада). — С. 71—79.
- ↑ Лепер Р. Х. Археологические исследования в Мангупе в 1912 году (предварительное сообщение) // Известия Императорской Археологической комиссии. : журнал. — 1913. — Т. 47 (10 листопада). — С. 73—79. Архівовано з джерела 5 березня 2022.
- ↑ Якобсон А. Л. Из истории раннесредневековой архитектуры в Крыму. II. Мангупская базилика // Советская археология : журнал. — Москва — Ленинград : Издательство АН СССР, 1940. — Т. 6 (10 листопада). — С. 220. Архівовано з джерела 30 серпня 2020.
- ↑ Тиханова М. А. Дорос-Феодора в истории средневекового Крыма // Материалы и исследования по археологии СССР : сборник статей. — 1953. — Вип. 34 (10 листопада). — С. 319—333.
- ↑ Веймарн Е. В. Разведки оборонительных стен и некрополя // Материалы и исследования по археологии СССР : сборник статей. — 1953. — Вип. 34 (10 листопада). — С. 419—429.
- ↑ Веймарн Е.В. Пам'ятки південно-західного Криму // Археология Украинской ССР = Археологія Української РСР / Баран В.Д., Бибиков С. Н. — Киев : Наукова думка, 1975. — Т. 3. — С. 460. — (Раннеславянский и древнерусский периоды)
- ↑ Асеев Ю. С., Лебедев, Георгий Александрович. — Киев : Госстройиздат УССР, 1961. — С. 16.
- ↑ Асеев Ю. С. Архитектура северного Причерноморья // / Яралов Ю.С. — Ленинград, Москва : Стройиздат, 1966. — Т. 3. — С. 509. — (Архитектура Восточной Европы. Средние века)
- ↑ Домбровский О.И., Махнева О.А. / Бибиков С. Н. — Симферополь : Таврия, 1973. — С. 51. — (Археологические памятники Крыма) — 30000 прим.
- ↑ В.Л. Мыц. Загородный храм и некрополь Мангупа // Античная древность и средние века : журнал. — Свердловск, 1984. — Вип. 21 (10 листопада). — С. 58. — ISSN 2687-0398. — DOI:. Архівовано з джерела 13 лютого 2022.
- ↑ Мыц В.Л. Крестообразный храм Мангупа // Советская археология : журнал. — 1990. — Вип. 1 (10 листопада). — С. 224. — ISSN 0038-5034. Архівовано з джерела 14 березня 2022.
- ↑ В. П. Кирилко, Мыц В.Л. Октогональный храм Мангупа // Античная древность и средние века : журнал. — 2001. — Вип. 32 (10 листопада). — С. 354—375. — ISSN 2687-0398. Архівовано з джерела 12 лютого 2022.