Олександр Немирич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Немирич
Народився невідомо
Помер 1648
Олевськ, Олевський район
Підданство Річ Посполита
Національність русин
Суспільний стан зем'янин
Конфесія правсолав'я
Рід Немиричі
Батько Матвій Немирич
Мати Анастасія Мукарівна
У шлюбі з Софія Виговська
Діти Юзеф Кароль, ще один син
Герб
Герб

Олександр Немирич (д/н — 1648) — волинський зем'янин часів Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з шляхетського роду Немиричів гербу Клямри, Олевської гілки. Молодший син зем'янина Матвія Немирича та його другої дружини Анастасії Мукарівни. Після смерті батька у 1613 році разом з братами Криштофом, Семеном та Миколаєм успадкував Олевськ з навколишніми селами і Івницю. Відмовився від судової суперечки зі стриєчним братом Стефаном за Черняхівську волость.

Під час відсутності братів, що діяли в Московському царстві та на Київщині, фактично керував успадкованими землями. В 1619 році, після страти брата Криштофа та баніції інших братів, став поновладним господарем Олевська та Івниці. Підтримував Луцьке Хресто-Воздвиженське братство. 1619 року був одним з підписантів Договору між старшими і молодшими братчиками про нагляд за будівництвом школи, церкви і притулку братства.

Доволі швидко наробив численних боргів через бажання сперечатися з волинськими магнатами. У 1624 році продав Івницю Анджею Зборовському, а село Кисоричі в Олевській волості - Іллі Бабинському. Невдовзі купив у Солтанів частину села Білокоровичі. У 1628 році був власником близько 370 димів. Став суддею земським київським. У 1630-х роках придбав місто Добромир в Овруцькому повіті.

Втім вже до 1640 року опинився в скрутній ситуації — з його 482 димів понад 390 перебувало в заставі (Олевська волость, переважно у стриєчного небожа Юрія). 1644 року позивався до свого родича Владислава Немирича щодо частки володінь Норинської волості. Лише у 1646 році Олександру Немиричу вдалося викупити із застави Олевськ, але у 1648 році його було вбито загоном повсталих козаків.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Софія Виговська.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. -К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — С. 250