Олесь Суша
| Олесь Суша | |
|---|---|
| Алесь Суша | |
 Національної бібліотеки Білорусі Національної бібліотеки Білорусі | |
| Народився |
15 грудня 1982 (41 рік) Мінськ |
| Країна |
 Білорусь |
| Національність | білорус |
| Діяльність | культуролог, книгознавець, історик, викладач університету |
| Alma mater | Білоруський державний університет культури і мистецтв |
| Галузь | культурологія, історія, книгознавство |
| Заклад |
Білоруський державний університет культури і мистецтв Національна бібліотека Білорусі |
| Науковий ступінь | кандидат культурології |
| Нагороди |
 |
Олесь Суша (біл. Алесь Суша, справжнє ім'я Олександр Олександрович Суша — біл. Аляксандр Аляксандравіч Суша; нар. 15 грудня 1982, Мінськ) — білоруський культуролог, книгознавець. Голова Міжнародної асоціації білорусистів. Ініціатор багатьох проектів з факсимільного відновлення книжкових пам'яток Білорусі, дослідник і популяризатор спадщини Франциска Скорини. Кандидат культурології.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Мінську. Здобув освіту в Білоруському державному університеті культури і мистецтв (спеціальність «культурологія») і Республіканському інституті вищої школи БДУ (спеціальність «культурологія»). У 2009 році захистив дисертацію на ступінь кандидата культурології.
З 2005 року працює в Національній бібліотеці Білорусі. Спочатку — у відділі рукописів, стародруків та рідкісних видань, в 2009—2012 рр. — вчений секретар. З 2012 — заступник директора з наукової роботи та видавничої діяльності. Викладає в Білоруському державному університеті культури і мистецтв та інших вишах.
Діяльність[ред. | ред. код]
Займається науковим дослідженням історії культури Білорусі, перш за все книжкової культури Білорусі, а також історії християнства в Білорусі, формування та використання культурної спадщини унійної церкви. Брав безпосередню участь в розробці принципів оцифрування цінних документів. Творець реєстру пам'яток книжкової культури Білорусі, які перебувають за межами країни і можуть бути повернуті шляхом покупки або факсимільного відтворення.
Автор понад 350 наукових праць. Укладач наукового збірника «Здобутки: документальні пам'ятки на Білорусі». У 2015 р. очолив створену Адамом Мальдісом Міжнародну асоціацію білорусистів. Член Комісії при Раді Міністрів Республіки Білорусь з виявлення, повернення, спільного використання та введення в науковий і культурний обіг національних культурних цінностей, які опинилися за межами Білорусі. Член Ради Міністерства культури щодо проведення експертизи науково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт. Стипендіат двох Спеціальних фондів Президента Республіки Білорусь (2003, 2005), одержувач гранту Президента Республіки Білорусь в культурі (2015 рік).
Член журі: республіканського конкурсу «Бібліотека — центр національної культури» (з 2012 р.), конкурсу зі створення творів для драматичного театру «Франциск Скорина і сучасність» (2016), «Премії HR-бренд Білорусь в номінації „Культура“» (2016); конкурсу творчих робіт учнів — Скорина і православна церква (2016—2017), конкурсу дослідницьких робіт учнів — Скорина і православна церква (2016—2017).
Один з організаторів і координатор щорічних Міжнародного конгресу «Бібліотека як феномен культури», Міжнародних книгознавчих читань, республіканської науково-практичної конференції «Електронна культура».
Скоринознавство і святкування 500-річчя білоруського друкарства[ред. | ред. код]
Олесь Суша є одним з основних ініціаторів широкого святкування 500-річчя білоруського друкарства, активізації дослідження і популяризації спадщини Франциска Скорини.
У 2012 році курирував першу в історії Білорусі виставку видань Франциска Скорини із зарубіжних зборів в Мінську (11 видань з Німеччини)[1].
У 2012—2017 рр. курирував роботу з отримання цифрових копій видань Франциска Скорини з Великої Британії, Німеччини, Росії, України, Чехії та інших країн[2][3]. В результаті сформована електронна колекція з більш ніж 200 повнотекстових копій.
У 2013—2017 рр. курирував підготовку і виконання наукового і видавничого проекту з факсимільного відновлення книжкової спадщини Франциска Скорини (видано 20 томів): виступав у ролі відповідального за видання, брав участь у підготовці концепції, підготував наукові статті кожного тому (у співавторстві). У 2015 році став персональним одержувачем гранту Президента Республіки Білорусь в культурі на реалізацію проекту з підготовки першого факсимільного відтворення книжкової спадщини Франциска Скорини та інших значущих пам'яток книжкової культури Білорусі.
У 2015—2017 рр. активно брав участь в процесі повернення в Білорусь «Малої подорожньої книжки» Франциска Скорини.
Є членом ініціативної групи з пошуку та виявлення нових свідчень життя і діяльності білоруського першодрукаря Франциска Скорини в Чехії (створена 16 червня 2016 р.).
Олесь Суша виступив експертом і консультантом у кількох телефільмах, був редактором, рецензентом і членом редакційних колегій багатьох видань, присвячених білоруському першодрукареві. Виступив в ролі автора кількох монографій, присвячених Францискові Скорині:
- Францыск Скарына. Чалавек-энцыклапедыя. — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Ф.Скарыны, 2016. — 119 с.[4]
- Францыск Скарына. Чалавек свету. — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Ф.Скарыны, 2016. — 128 с.[5]
- Францыск Скарына. Чалавек-легенда. — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Ф.Скарыны, 2016. — 112 с.[6]
- Франциск Скорина — человек мира. — Минск: Беларуская Энцыклапедыя, 2016. — 303 с.[7][8]
Є укладачем збірки п'єс «Франциск Скорина і сучасність» (Мінськ: НББ 2017), збірки науково-популярних нарисів про першодрукаря «З славного міста Полоцька» (Мінськ: Мастацкая літаратура, 2017), науковим редактором альбомів «Просвітитель з Полоцька» (Мінськ: Беларусь, 2016), «Вільнюс часів Франциска Скорини» (Мінськ: НББ, 2016) і ін.
Нагороди і звання[ред. | ред. код]
- «Людина року в сфері культури» в номінації «Бібліотечна справа» (Білорусь, 2018)[9]
Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]
- Буквар у жыцці нашых продкаў = Букварь в жизни наших предков = The ABC-book in life of our ancestors. — Мінск: Нацыянальная бібліятэкі Беларусі, 2012. — 156 с.
- Даведнік па Беларусі для імператрыцы = Путеводитель по Беларуси для императрицы = A guide to Belarus for the Empress. — Мінск: Нацыянальная бібліятэка Беларусі, 2009. — 67 с.
- Аб нестварэнні грэка-каталіцкай царквы ў 1596 г. // Леў Сапега (1557—1633 гг.) і яго час: зб. навук. артыкулаў. — Гродна, 2007. — С. 294—299.
- Да пытання перыядызацыі гісторыі культуры Беларусі ў кантэксце яе развіцця на памежжы «Усход — Захад» // Чалавек. Грамадства. Свет. — 2008. — № 4. — С. 3—12.
- Ля вытокаў беларускай гістарычнай навукі: творчая спадчына Ігната Кульчынскага[недоступне посилання з грудня 2021] // Беларускі гістарычны часопіс. — 2009. — № 2. — С. 27—37.
- Лёс культурнай спадчыны грэка-каталіцкай царквы ў Беларусі: новыя знаходкі ў львоўскіх зборах // Здабыткі: дакументальныя помнікі на Беларусі. — Мінск, 2009. — Вып. 11. — С. 88—130.
- Праблемы вывучэння помнікаў кніжнай культуры уніяцкай царквы // Сонца тваё не закоціцца, і месяц твой не схаваецца: зборнік артыкулаў па беларусістыцы і багаслоўі ў гонар 80-годзьдзя з дня нараджэння і 50-годдзя святарства айца Аляксандра Надсана. — Мінск, 2009. — С. 265—272.
- Асветніцтва[недоступне посилання з липня 2019] // Культура Беларусі: энцыклапедыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т.1. — С.273—275.
- Базыльяне // Культура Беларусі: энцыклапедыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т.1. — С.407—410.
- Дакументальная спадчына Якуба Сушы[недоступне посилання з червня 2019]: да 400 годдзя з дня нараджэння // Здабыткі: дакументальныя помнікі на Беларусі. — Мінск, 2010. — Вып. 12. — С. 32—68.
- Беларуская літаратурная спадчына: анталогія: у 2 кн. / уклад. С. А. Курбанава, А. А. Суша, Г. Я. Галенчанка, В. П. Русак, І. І. Зайцаў, П. М. Лапо. — Мінск: Беларуская навука, 2011. — Кн. 1. — 1028, [1] с.
- Бібліятэкі ў адукацыйнай прасторы даўняга Полацка [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Беларускі гістарычны часопіс. — 2012. — № 5. — С. 38—46.
Укладення електронних видань[ред. | ред. код]
Олесь Суша є укладачем перших електронних видань Національної бібліотеки Білорусі (з 2004 року), присвячених питанням національної культурної спадщини, в тому числі:
- Кніга Беларусі. 1517—1917: зводны каталог / Нацыянальная бібліятэка Беларусі; складальнікі каталога: Г. Я. Галенчанка (д.г.н.), Т. В. Непарожная, Т. К. Радзевіч; складальнікі электроннага выдання: Г. У. Кірэева, А. А. Суша, К. В. Языковіч. — Мінск: Нацыянальная бібліятэка Беларусі, 2006. — 1 електронний оптичний диск (CD-ROM);
- Спадчына Напалеона Орды (з фондаў Нацыянальнай бібліятэкі Беларусі)=Napoleon Orda's heritage (from the National Library of Belarus funds) / склад. Г. У. Кірэева, Т. І. Рошчына, А. А. Суша; Нацыянальная бібліятэка Беларусі. — Мінск: Нац. б-ка Беларусі, 2007. — 1 електронний оптичний диск (CD-ROM);
- Шэдэўры літаратурнай спадчыны Беларусі / склад.: І. І. Зайцаў, В. П. Русак, А. А. Суша; Нацыянальная бібліятэка Беларусі. — Мінск: Нац. б-ка Беларусі, 2007. — 1 електронний оптичний диск (CD-ROM);
- Беларуская і руская літаратура: у дапамогу навучэнцам / склад. А. А. Суша. — Мінск: Нацыянальная бібліятэка Беларусі, 2011. — 1 CD;
- Кніжныя помнікі: выяўленне, апісанне, захоўванне, выкарыстанне: метадычныя матэрыялы / складальнік А. А. Суша. — Мінск: Нац. б-ка Беларусі, 2013. — 1 CD.
Участь у факсимільному відновленні білоруських книжкових пам'яток[ред. | ред. код]
Олесь Суша є безпосереднім учасником робіт із факсимільного відновлення найбільш цінних пам'яток книжкової культури Білорусі.
- 2009 — Топографические примечания на знатнейшие места путешествия Ее Императорского Величества в белорусские наместничества (Санкт-Петербург, 1780) — ідея, обробка графічного матеріалу, науковий нарис у вигляді окремого видання;
- 2012 — Полоцьке Євангеліє (кінець ХІІ — початок XIII ст.) — участь у підготовці концепції, передмова;
- 2012 — Буквар слов'янської мови (Вільнюс, 1767) — ідея, відповідальний за факсимільне видання, науковий нарис у вигляді окремого видання;
- 2012 — Різдвяна писанка (Вільнюс, 1913) — ідея, відповідальний за факсимільне видання, післямова;
- 2012 — Вацлав Ластовскій. Історія білоруської (кривської) книги (Ковно, 1926) — ідея, передмова;
- 2013 — Баркулабівський літопис (список 1650-60-х рр.) — участь у підготовці концепції, вступна наукова стаття;
- 2013 — Симеон Полоцький. Жезл правління (1667) — наукове дослідження в окремому томі, відповідальний за видання;
- 2014 — Турівське Євангеліє — участь у підготовці концепції, загальна редакція, наукове дослідження пам'ятки, відповідальний за видання;
- 2014—2017 — Книжкова спадщина Франциска Скорини: 20 томів — участь у підготовці концепції, наукові статті до кожного тому, відповідальний за видання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Будзьма беларусамі! » У Мінску прэзентавалі Біблію Скарыны (+фота). budzma.by. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Кембрыдж перадаў Беларусі лічбавую копію выдання Скарыны. Беларускае тэлеграфнае агенцтва (by-BY) . 31 березня 2016. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ З Вялікабрытаніі вярнулася лічбавая копія кнігі Скарыны. zviazda.by (англ.). 2 квітня 2016. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Каталог. www.bel-en.by. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Каталог. www.bel-en.by. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Каталог. www.bel-en.by. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Книга "Франциск Скорина. Человек мира" будет представлена на выставке-ярмарке в Минске. Белорусское телеграфное агентство (ru-RU) . 3 лютого 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Каталог. bel-en.by. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Гордимся вместе: «Человек года в сфере культуры» – наш сотрудник!. Национальная библиотека Беларуси. Процитовано 7 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
