Ольбрахт Радзивілл (староста річицький)
| Ольбрахт Радзивілл | |
|---|---|
| Albertas Radvila | |
.jpg) | |
| Народився | 25 березня 1717 Дятлово |
| Помер | 1790 Глуськ |
| Підданство | Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Національність | литвин |
| Діяльність | державний діяч |
| Посада | староста річицький |
| Військове звання | генерал-майор |
| Конфесія | католик |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Миколай Фаустин Радзивілл |
| Мати | Барбара-Франца Завіша-Кезгайло |
| Брати, сестри | Удальрік Христофор Радзивілл, Єжи Радзивілл (воєвода новогрудський) і Станіслав Радзивілл (підкоморій великий литовський) |
| У шлюбі з | Анна Кунегунда Халецька |
| Діти | 1 син і 3 доньки |
| Нагороди |  |
 | |
Ольбрахт (Альберт) Радзивілл (лит. Albertas Radvila, пол. Albrecht Radziwiłł, *25 березня 1717 — †1790) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Відомий також як Ольбрахт III Радзивілл.
Походив з литовського магнатського роду Радзивілів, Бердичівської лінії гілки Несвізько-Клецької. Другий син Миколая Фаустина Радзивілла, воєводи новогрудського, і Барбари-Франци Завіша-Кезгайло. Народився 1717 року у резиденції Дятлово. Здобув гарну освіту в Несвізькому єзуїтському колегіумі.
У 1733 році після смерті Августа II, короля Речі Посполитої, разом з батьком і братами доєднався до Варшавської конфедерації, що підтримувала обрання на трон сина померлого короля — Августа Фрідріха, курфюрства Саксонії. Брав участь у боротьбі проти Дзіковської конфедерації, що підтримувала короля Станіслава I Лещинського. У 1734 році отримав у володіння Річицьке староство. В 1736 від Новогрудського повіту його було обрано послом на пацифікаційний сейм, на якому було затверджено припинення конфлікту між конфедераціями й визнано обрання на трон Августа Фрідріха Саксонського.
1742 року оженився на представниці роду Халецьких. 1746 році після смерті батька успадкував маєтності і міста Крожами, Глуськ і Хальчам, Рудобелку. У 1750 році обирається маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського.
З 1754 року отримує військовий чин полковника гусарської корогви королевича Фрідріха Крістіана, старшого сина Августа III. 1755 року стає генерал-майором литовських військ. 1757 року отримав орден Св. Олександра Невського. 1756 році в Річиці на власний кошт звів новий костел Святої Трійці.
У 1763 році в період безкоролів'я Ольбрахт Радзивілл стає супротивником магнатської партії Чарторийських. Виступав проти обрання на польський престол Станіслава Августа Понятовського. У 1768 році приєднався до Барської конфедерації і був одним з кандидатів на посаду маршалка конфедерації у Великому князівстві Литовському. У 1770 році стає маршалком Барської конфедерації в Річицькому повіті. Член Генеральної ради Барської конфедерації. У 1771 році розробив спеціальний план, за умовами якого Барська конфедерація повинна була поширитися на всю сучасну Білорусь. Після захоплення головних замків Великого князівства Литовського, литовські війська повинні були зібратися в Бобруйську і звідти виступити маршем на Польщу. Після поразки Барської конфедерації в 1772 році Радзивілл виїхав до Сілезії, а звідти до Італії. 1773 році передав річицьке староство зятю Юзефу Юдицькому.
У 1777 році повернувся на батьківщину і примирився з польським королем Станіславом II Августом. У 1780 році за замовленням Радзивілла Карло Спампані було створено чудовий парк у стилі голландського бароко в маєтку Аннополь. Помер 1790 року.
Дружина — Анна Кунегунда Халецька
Діти:
- Алоїза (1749—після 1767), дружина Юзефа Юдицького, стражника великого литовського
- Марія Олександра (1753—після 1773), дружина: 1) Леонарда Потія, стражника великого литовського; 2) Антонія Грановського, секретаря великого коронного
- Домінік (1754—1798), староста книшинський
- Барбара (1755—д/н), дружина Михайла Пузини
- Albertas Radvila III. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
- Радзівіл Альбрэхт // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 486.