П'ємонтит
| П′ємонтит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Pmt[2] |
| Хімічна формула | {Ca₂}{Al₂Mn³⁺}(Si₂O₇)(SiO₄)O(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BG.05[3] |
| Dana 8 | 58.2.1a.11 |
| Ідентифікація | |
| Колір | темно-червоний або червонувато-бурий до чорного, фіолетово-червоного |
| Сингонія | моноклінна |
| Просторова група | кристалографічна група 11d[4][5] |
| Твердість | 6,5—6,75 |
| Колір риси | червоний |
| Густина | 3,45 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | П'ємонт[4] |
 П'ємонтит у Вікісховищі | |
П′ємонти́т (рос. пьемонтит; англ. piemontite; нім. Piemontit m) — мінерал, складний силікат кальцію, алюмінію, заліза та манґану, манґановий різновид епідоту.
П'ємонтит вперше був виявлений в 1853 році в Сен-Марселі (П'ємонт у Італії) і описаний Густавом Адольфом Кенготтом, який назвав мінерал за типом місцевості.
- 1. За Є. Лазаренком: Ca2(Al, Fe, Mn)2Al[O|OH|SiO4|Si2O7].
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca2(Al, Mn, Fe)3[SiO4]3(OH).
Містить (%): CaO — 20,9; Al2O3 — 14,3; FeO — 14,9; MnO −14,7; SiO2 — 33,6; H2O — 1,7.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює призматичні кристали, зернисті маси, масивні агрегати. Спайність ясна. Густина 3,45. Твердість 6,5—6,75. Колір темно-червоний або червонувато-бурий до чорного, фіолетово-червоного. Риса червоняста. Блиск від скляного до перламутрового. Плеохроїчний. Зустрічається в кристалічних сланцях, багатих на манґан, у слабкометаморфізованих рудах манґану, а також у змінених ефузивах. Різновиди, багаті на манґан, приурочені до метасоматичних родовищ манґану.
За назвою місцевості першої знахідки — П'ємонт (Італія).
Зустрічається також в Лонґбан (Швеція), на о. Груа, Бретань (Франція), Джебель-Декхан (Єгипет), на острові Сікоку (Японія).
Синоніми: манґанепідот.
Розрізняють:
- вітаміт (П′ємонтит із вмістом Mn2O3 до 1 %).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Piemontite — Mineralogical Society of America.
- ↑ mineralienatlas.de
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. П'ємонтит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- П'ємонтит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
