Координати: 44°26′6.2952001000047″ пн. ш. 26°5′49.714800099997″ сх. д. / 44.43508° пн. ш. 26.09714° сх. д. / 44.43508; 26.09714

Палац Національного військового кола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Національного військового кола
Палац Національного військового кола. Карта розташування: Румунія
Палац Національного військового кола
Палац Національного військового кола
Палац Національного військового кола (Румунія)
Країна Румунія[1]
Територіальна одиницяБухарест[1]
44°26′6.2952001000047″ пн. ш. 26°5′49.714800099997″ сх. д. / 44.43508° пн. ш. 26.09714° сх. д. / 44.43508; 26.09714
Стильакадемізм
АрхітекторDimitrie Maimarolud
Сучасний станкультурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1]
Мапа
CMNS: Палац Національного військового кола у Вікісховищі

Палац Національного військового кола, також відомий як Палац Офіцерського кола (рум. Cercul Militar Național), розташований на вулиці Костянтина Міле в Бухаресті, Румунія. Він був побудований у 1911 році за проектом головного архітектора Дімітріє Маймаролу у французькому неокласичному стилі. Бенефіціаром було Офіцерське коло Бухарестського військового гарнізону, засноване у 1876 році.[2][3]

Історія

[ред. | ред. код]

Палац був побудований на місці старого монастиря Сариндар; фонтан перед палацом носить його ім'я.[4] Будівництвом займалася команда на чолі з архітектором Маймаролу у співпраці з інженерами Ангелом Саліньї та Еліє Раду, разом з Полом Саліньї та Мірчею Раду;[5] внутрішнім оздобленням керував архітектор Ернест Доно.

У 1916 році, під час німецької окупації Бухареста у Першої світової війни інтер'єри будівлі були спустошені. Після закінчення війни палац був офіційно відкритий у 1923 році.[6] У комуністичний період назва була замінена на «Центральний будинок армії» (рум. Casa Centrală a Armatei). У 1989 році він був перейменований на «Національне військове коло» (рум. Cercul Militar Național).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ Palatul Cercului Militar. ziarullumina.ro (рум.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
  3. ↑ Cercul Militar Național - Repere istorice. www.cmn.ro (рум.).
  4. ↑ Cristian Moisescu, Un monument bucureștean disparut – Biserica Mânăstirii Sărindar, Revista Muzeelor Monumentelor Istorice, 1976, p 61.
  5. ↑ Cercul Militar Național – Monografie. www.cmn.ro (рум.). Процитовано 25 грудня 2020.
  6. ↑ Constantin Kirițescu, România în anii primului Război Mondial, Editura Militară, București, 1987
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Палац_Національного_військового_кола