Партія (музика)

Па́ртія або го́лос — у багатоголосній (поліфонічній) вокальній, вокально-інструментальній, ансамблевій та оркестровій музиці «лінія», частина партитури (від лат. pars — частина, група), одна зі складових фактури музичних творів, що виконується певним музичним інструментом (наприклад, «партія скрипки»), співацьким голосом («партія сопрано») або групою однотипних інструментів, голосів («партія віолончелей»).

«Мелодія була проста, проте Лесі довелося чимало потрудитися, поки співаки засвоїли свої партії»

— Микола Олійник, Леся, 1960, с. 143

У оперній музиці вокальні партії солістів визначаються не лише за типом голосу, для якого вони призначені (партія сопрано, парті тенора і т. ін.), але і за ім'ям героя опери, наприклад, партія Остапа в опері «Тарас Бульба» Миколи Лисенка. В драматичному театрі цьому термінові відповідає термін роль, наприклад, роль Офелії в трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет».

Вольфганг Амадей Моцарт
Автограф партитури симфонії № 31

У хоровій музиці термін хорова партія означає — група однорідних голосів, які виконують (співають) свою партію (свій голос) в унісон. Запис однієї з партій інструментального, вокального-ансамблю або хорового твору без (або окремо від) зведеної партитури називають поголосником. Кількість та склад партій у хорі визначають сам тип хору. У залежності від складу партій в хорі вони мають назви:

• чоловічий хор (перші та другі тенори, баритони, баси),
• жіночий хор (перші та другі сопрано, перші та другі альти),
• мішаний хор (сопрано, альти, тенори, баси),
• хор хлопчиків та юнаків (дисканти-альти, тенори-баси),
• дитячий хор (сопрано, альти).

Ноти поліфонічних творів оформлюють у вигляді партитур, де для всіх голосів багатоголосного твору на окремих нотоносцях записують ноти для кожної партії інструментів чи людських голосів. Це дає змогу диригентові одним поглядом охопити весь запис і вчасно подати вказівки кожній групі виконавців.

Крім сказаного існують також музичні терміни головна партія, зв'язувальна партія, побічна партія, заключна партія, які використовуються у музичному творі зі спеціальною структурою, що має назву — соната.

«Сонату заграйте мені, потужну,.. сонату Бетховена»

— Ольга Кобилянська, III, 1956, 52

Сонатна форма складається із трьох основних частин: експозиції, розробки і репризи, які завершуються кодою. У першій частині (експозиції) протиставляються головна й побічна теми, у другій (розробці) ці теми розвиваються і в третій (репризі) повторюється експозиція з тональними та іншими змінами. Експозиція, своєю чергою, складається з головної партії, сполучної партії, побічної партії та заключної партії.

Посилання

• Партія музична; Поголосник // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 91; 277