Тарас Бульба (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опера
Тарас Бульба (опера)
Композитор Лисенко Микола Віталійович
Автор(и)
лібрето
Старицький Михайло Петрович
Джерело сюжету Тарас Бульба
Рік створення 1890 і 1880
Перша постановка 1924

«Тарас Бульба» — опера Миколи Лисенка за сюжетом однойменної повісті М. Гоголя, лібрето М. Старицького. Робота над твором тривала десятиліття (18801890), і вперше він був поставлений 1924 року в Харкові, а у 1927 — у Києві.

Перші постановки не мали значного успіху, що врешті спонукало поета М. Рильського, а також композиторів Л. Ревуцького та Б. Лятошинського переробити як літературну основу опери так і музику. Прем'єра «Тараса Бульби» в новій редакції відбулась в 1937 році й пройшла із значним успіхом. Проте в ряді моментів редактори надто далеко відійшли від оригіналу опери, що стало причиною появи третьої редакції опери, завершеної на початку 50-х років.

Прем'єра «Тараса Бульби» у третій редакції відбулася навесні 1955 року (диригент О. Климов, режисер В. Скляренко, художник А. Петрицький) — в цій редакції оперу було записано на грамплатівки, видано друком клавір.

Сьогодні опера займає чільне місце у репертуарі українських театрів, Київський оперний театр також виїздив з оперою на гастролі у Вісбаден (1982), Дрезден (1987), Загреб (1987). В постановках співали Марія Литвиненко-Вольгемут, 3оя Гайдай, Єлизавета Чавдар, Андрій Кікоть, Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Василь Третяк. Оперою диригували провідні диригенти — Стефан Турчак та Володимир Кожухар.

Сюжет[ред.ред. код]

Площа в Києві перед Братським монастирем; неподалік — базар. Старий кобзар оповідає людям, що зібрались довкола, про героїчне минуле запорізьких козаків. І зараз, у важку для України годину, співак закликає постояти за вітчизну. З монастиря виходять Тарас із синами. Залишаючи їх у бурсі на навчання, він просить ченця виховувати молодих козаків у любові до рідної України. Андрій (один із синів) розповідає братові про зустріч із прекрасною панною, що зачарувала його. Наближається католицька процесія. Спереду — Воєвода з дочкою. Зненацька для себе Андрій впізнає в ній свою обраницю. Не слухаючи застережень Остапа, він вирішує домогтися зустрічі.

Дочка Воєводи Марильця мріє про бурсака, що сподобався їй. З'являється Андрій, що потай проникнув у замок. Марильця кокетує з Андрієм, наряджає його для забави дівчиною. Раптово чуються кроки Воєводи. Андрія ховають. Але почувши, як батько строго вимовляє дочці за її відмову знатному нареченому, почуваючи своє приниження, Андрій вистрибує з вікна в сад. Втікача помічає прислуга. Однак служниця не видає Марильцю й завзято повторює грізному Воєводі, що в кімнаті нікого не було. Челяді не вдається піймати Андрія; Марильца тріумфує.

Дружина Тараса з нетерпінням чекає синів. Нарешті вони з'являються в рідному будинку в супроводі батька і юрби гостей. Тарас проголошує тост за те, щоб його сини зуміли відзначитися в бою з ворогами. Гості славлять молодецтво хвацьких козаків. Тарас негайно ж відправляється з ними в Запорізьку Січ.

Приїхавши в Січ, Тарас, полковник козацького війська, ратує за вибори нового кошового: запорожці сидять без справи, а поляки тим часом терзають Україну! Сполох скликає козаків на раду. Розпалюються палкі суперечки, кого обрати новим кошовим. Гонець, що прибув з України, розповідає про бешкетування й насильства поляків: церкви закриті, старшини замучені, гетьман по-зрадницькому вбитий у Варшаві. Єдине прагнення охоплює військо: скоріше в похід, помститися ворогові.

Козаки осадили польську фортецю у Дубні. Ніч. Не спить лише Андрій, що мріє про Марильцю. Хтось тихо вимовляє його ім'я. Це — служниця панночки, що проникнула сюди з фортеці через підземний хід. З жахом Андрій довідається, що його коханій загрожує голодна смерть. Зібравши харчі, він поспішає слідом за служницею у фортецю.

Покої дубенського Воєводи. Поляки, виснажені довгою облогою, моляться про порятунок. З'являється Андрій. Засліплений красою Марильці, він зрікається батьківщини.

Воєвода й імениті шляхтичі дякують козаку за допомогу. Однак, коли Андрій насмілюється просити руки Марильці, Воєвода спалахує гнівом. Шляхта ж бачить у приході запорожця десницю божою. За їхньою радою і благаннями дочки, Воєвода благословляє молодих і довіряє Андрію командування військом.

Тарас, обраний наказним отаманом, налаштовує козаків на штурм фортеці. Від маркітанта Янкеля, що побував у Дубні, Бульба довідається про зраду Андрія. У розпачі батько проклинає день, коли в нього народився син-зрадник. Зав'язується бій. З фортеці на чолі польського війська виїжджає Андрій. Тарас стріляє в зрадника. Андрій вмирає з ім'ям Марильці на вустах. У люті, розтрощуючи все на своєму шляху, кидаються запорожці на приступ.

Музика[ред.ред. код]

За жанром "Тарас Бульба" - це історико-героїчна народна драма. Хоча Микола Лисенко не використовує у ній конкретних історичних подій, у ній узагальнено подана визвольна боротьба козаків Запорізької Січі проти польського поневолення.

В опері розкривається конфлікт між протидіючими сторонами - козаками і польськими завойовниками та конфлікт життєвих позицій: жертовного служіння Батьківщині (Тарас, Остап та запорізьке козацтво) й егоїстичного прагнення власного щастя (Андрій).

Під час створення опери М.Лисенко використав досягнення так званої "великої" історичної опери (чудовими зразками в даному жанрі слугують "Вільгельм Тель" Дж.Россіні (1829), "Брандербуржці в Чехії" Б.Сметани (1863), тощо). Це проявилося в великих масштабах опери (5 дій), у відтворені історичного минулого з використанням масових сцен та жанрових епізодів, у поєднанні історичних подій із ліричною сюжетною лінією, у використанні балету.

Опера має п'ять дій та 36 музичних номерів. Переважна більшість є т.зв. "номерами-сценами" із наскрізним розвитком, які складаються із речитативів, завершених вокальних номерів, ансамблів чи хорів. У музичній драматургії М.Лисенком використано лейтмотивний метод.

Увертюра до опери написана Л.Ревуцьким та Б.Лятошинським за матеріалами інтродукції М.Лисенка та побудована переважно на темах опери. Вступний розділ починається героїчною, закличною темою, що пов'язана із героїко-патріотичною темою опери. Її початкова інтонація стала лейтмотивом та буде неодноразово з'являтися у партіях Тараса та Остапа.

Провідною в опері є героїко-патріотична сюжетна лінія, що виражається у конфлікті між двома ворогуючими сторонами: українським народом та польською шляхтою. Кожен з цих таборів має власну характеристику: українська сторона змальована інтонаційністю народного характеру з яскравим показом героїки та опорою на український епос (наприклад, дума Кобзаря "Ой кряче ворон" з І дії, речитатив та аріозо Тараса "Коли ж подужаний літами" з І дії, пісня Тараса "Гей, літа орел" з ІІ дії, більшість хорів, партія Остапа, тощо), польський табір змальований з допомогою католицького хоралу та національних танців - мазурки та полонезу.

Другою сюжетною лінією є кохання Андрія до дочки польського воєводи - Марильці. Саме з цією лінією пов'язаний конфлікт між громадським обов'язком та особистими почуттями Андрія. У музиці переважають лірика, опора на романсовість та пісенність (наприклад, сольний епізод Андрія у дуеті з Остапом "Круг янголиного обличчя" з І дії та його каватина "Немов в тумані я бачу Київ" з ІV дії).

Опера "Тарас Бульба" М.Лисенка є важливим етапом у становленні українського оперного мистецтва та класичною національною героїко-історичною народною драмою.

Література[ред.ред. код]

  • Оксана Летичевська. «Опера М. Лисенка „Тарас Бульба“ (Особливості національного виконавського стилю хорових сцен)» // Народна творчість і етнографія. — 2001. — № 3;
  • Архімович Л., Гордійчук М. Микола Лисенко: життя та творчість / Л.Архімович, М.Гордійчук. 3-тє вид., доп. і перероб. - К.: Музична Україна, 1992. - 256 с.
  • Корній Л. Історія української музики : Підруч. для вищ. муз. навч. закл. Ч. 3. ХІХ століття / Л. П. Корній; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. - К.; Х. : Вид-во М.П.Коць; Нью-Йорк, 2001. - 477 c.

Посилання[ред.ред. код]