Паул Гома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паул Гома
рум. Paul Goma
Народився2 жовтня 1935(1935-10-02)[1][2]
Мана (Молдова), Оргіїв (жудець), Румунське королівство
Помер24 березня 2020(2020-03-24) (84 роки)
Париж, Франція[3]
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[3]
ПохованняПаризький цвинтар Тьєd[4]
Країна СРР
 Румунське королівство
Діяльністьпрозаїк-романіст, есеїст, письменник, автор щоденника
Галузьдисидент[5], творче та професійне письмоd[5] і політика[5]
Alma materБухарестський університет, "Mihai Eminescu" School of Literature and Literary Criticismd і Radu Negru National Colleged
Знання моврумунська[6] і французька
Роки активностіз 1966
ПартіяРумунська комуністична партія (1971)[7]
КонфесіяРумунська Православна Церква[4]
Нагороди
IMDbID 0326781
Сайтpaulgoma.free.fr

Паул Гома (рум. Paul Goma; 2 жовтня 1935, Мана, Оргіївський район, Румунія — 25 березня 2020, Париж, Франція) — румунський письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Пауль Гома народився у селі Мана, біля Оргєєва у 1935 році. Після приєднання Бессарабії до СРСР він був депортований. Гома з матір'ю переїхали до Трансільванії у 1944 році.

У 1952 році за антикомуністичні погляди був позбавлено права навчатися у школі. У 1955 році, внаслідок розбіжностей із професорами та викладачами Інституту літератури та літературної критики М. Новіковим, Михаєм Гафіцем та іншими, обговорювався на засіданні ректорату Інституту. У 1956 протестував проти введення радянських військ в Угорщину. На знак протесту здав квиток члена Союзу робочої молоді.

У 1956 році був заарештований і засуджений спочатку на два роки, які провів у в'язницях Жилави та Герли. Згодом був примусово відправлений на поселення до села Летешть (нині Бордушань), повіту Яломиця, де перебував до 1964 року. Однак, в 1965 його не прийняли на 3-й курс Інституту літератури. Паулу Гоме довелося складати іспити на філологічний факультет Бухарестського університету.

У 1968 році вступив до РКП. У 1971 році у ФРН опублікував роман «Остинато», за що був запропонований до виключення з партії. У березні 1977 року опублікував першу замітку в «Роминія Літераре» (про наслідки землетрусу). В 1977 йому вдалося відправити на радіостанцію «Вільна Європа» лист протесту з приводу порушення прав людини в Румунії, за що він був затриманий і побитий Секурітаті [ джерело не вказано 1122 дня ]. Завдяки опіці «Міжнародної Амністії» Гомі вдалося уникнути арешту та ув'язнення28[джерело?].

20 листопада 1977 року разом із сім'єю він був позбавлений румунського громадянства та висланий до Франції. Приїхавши до Парижа, родина Гоми попросила політичного притулку. Гома продовжив боротьбу проти комуністичного режиму у Румунії. З 1977 року він мав статус апатрида.

25 квітня 2013 Гома отримав молдавське громадянство, а 28 червня — молдавський паспорт і оголосив про плани переїзду в Кишинів[8][9].

У тому ж 2013 році Спілка письменників Молдови висувала Гому на Нобелівську премію з літератури.

Гома відомий також звинуваченнями євреїв у насадженні комунізму та запереченням Голокосту. У своєму есе «Червоний тиждень 28 червня — 3 липня, або Бессарабія та євреї» Гома відкрито заперечує і виправдовує факт Голокосту, визначаючи дії союзного нацистської Німеччини режиму Іона Антонеску як «справедливу відплату, помста»[10].

Література

[ред. | ред. код]
  • Левіт І. Е. У наркотичному чаді юдофобії: з приводу есе письменника Паула Гоми «Червоний тиждень 28 червня — 3 липня 1940, або Бессарабія та євреї». Кишинів: Єврейський громадський культурний центр, 2004.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ а б Biografa oficială: Paul Goma a murit din cauza infectării cu coronavirus — G4 Media, 2020.
  4. ↑ а б https://www.mediafax.ro/cultura-media/scriitorul-de-origine-romana-paul-goma-va-fi-inmormantat-la-paris-in-acelasi-cimitir-in-care-odihneste-paul-celan-19032681
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ https://moldova.europalibera.org/a/archives-paul-goma-la-radio-europa-liber%C4%83-1978---un-interviu-cu-noel-bernard-(1)/29462141.html
  8. ↑ Румынский антисемит Паул Гома получил молдавское гражданство. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 січня 2014.
  9. ↑ Пауль Гома возвращается домой. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 25 січня 2014.
  10. ↑ Шорников П. (март 2012). От забвения — к оправданию?. DOR LE DOR. Архів оригіналу за 28 грудня 2007. Процитовано 4 березня 2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Паул_Гома