Іон Антонеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іон Антонеску
рум. Ion Victor Antonescu
Ion antonescu.png
Прапор
Кондукетор Королівства Румунія
4 вересня 1940 — 23 серпня 1944
Попередник: посаду засновано
Спадкоємець: посаду скасовано
 
Народження: 14 червня 1882(1882-06-14)[1] або 15 червня 1882(1882-06-15)[2]
Пітешть, Румунія[3]
Смерть: 1 червня 1946(1946-06-01)[3][4][…] (63 роки)
Жилава, Ilfov Countyd, Королівство Румунія
Країна: Румунія
Освіта: Особлива військова школа Сен-Сір
Партія: незалежний політик
Шлюб: Марія Антонеску
Нагороди:
Орден Михая Хороброго 1-го класу
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден «Доблесний авіатор»
Великий Хрест ордена Білої Троянди із зіркою
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Орден німецького орла
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Кримський щит

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іо́н Антоне́ску (рум. Ion Antonescu; 14 (2) червня 1882 — 1 червня 1946) — румунський військовий та державний діяч, в 1940—1944 роках глава держави і прем'єр-міністр, фактично диктатор, маршал Румунії.

З 1941 року Королівство Румунія воювало у ДСВ на боці Німеччини, зокрема румунські військові частини у складі 11-ї німецької армії воювали у 1941—1942 роках на півдні України і в Криму, що завершилося захопленням ними Севастополя 4 липня 1942 р.[6] За цю Кримську операцію Антонеску був нагороджений німецьким Кримським щитом.

1946 страчений як воєнний злочинець.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Пітешті. Був професійним військовим, брав участь у Першій Світовій війні.

Швидко просувався по кар'єрних сходинах і 1933 року його було призначено начальником генерального штабу румунської армії. У 1937—1938 обіймав посаду міністра оборони. Прихильник союзу з гітлерівською Німеччиною. В 1940—1944 — румунський диктатор. З приходом до влади Антонеску встановив військово-легіонерську диктатуру та ліквідував будь-які прояви парламентської демократії. Свою політику ґрунтував на масовому терорі й репресіях. Побудував державу за італо-німецьким зразком, в зовнішній політиці підтримував фашистські Італію та Німеччину. В листопаді 1940 уряд Антонеску приєднався до Берлінського пакту 1940, в листопаді 1941 — до Антикомінтернівського пакту.

Для управління землями, окупованими Румунією в роки Другої світової війни, уряд Антонеску створив три губернаторства: Бессарабію, Буковину, Трансністрію. Під час війни було залучено 30 румунських дивізій і бригад, що брали участь у боях за Одесу, Севастополь і Сталінград. 23 серпня 1944 під час перевороту короля Міхая був заарештований як воєнний злочинець і 1946 за вироком народного трибуналу Бухареста страчений.

Нагороди[7][ред. | ред. код]

Нагороди Фінляндії[ред. | ред. код]

Нагороди Третього Рейху[ред. | ред. код]

Оцінка сучасників[ред. | ред. код]

  • «Антонеску — найважливіший з усіх наших союзників.» (Адольф Гітлер)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Першина Т. С. Антонеску Йон [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 102. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • І. А. Піддубний. Антонеску Іон [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Антонеску Ион [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.e-reading.pw/chapter.php/1003737/115/Lubchenkov_Yuriy_-_100_velikih_polkovodcev_Vtoroy_mirovoy.html
  • Бумагин В. Румыния при Антонеску [Електронний ресурс]. / В. Бумагин — Режим доступу: http://www.9355.ru/lessons/author/bum/0029bu.html
  • Бухарестский процесс над И. Антонеску. 1946 год [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://razboiulpentrutrecut.wordpress.com/2015/02/23/бухарестский-процесс-над-и-антонеску-1/
  • Волошин В. Маршал Іон Антонеску як виразник «тотального націоналізму» Маловідомі факти антиукраїнської діяльності румунського диктатора [Електронний ресурс]. / В. Волошин — Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/marshal_ion_antonesku_yak_viraznik_totalnogo_natsionalizmu__malovidomi_fakti_antiukrayinskoyi_diyaln.html
  • Как маршал Ион Антонеску был доставлен в Москву [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://citizenpoint.blogspot.com/2012/05/blog-post_5874.html
  • Крестовый поход на Россию: Сборник статей. Редактор-составитель М. Чернов — М.: Яуза, 2005. — 480 с.
  • Лебедев Н. И. Падение диктатуры Антонеску / Н. И. Лебедев — Москва: Издательство «Международные отношения», 1966. — 480 с.
  • Лебедев Н. И. Румыния в годы второй мировой войны / Н. И. Лебедев — М.: Изд-во Института международных отношений, 1961. — 321 с.
  • Левит И. Э. Крах политики агрессии диктатуры Антонеску (19.XI 1942-23.VIII 1944) / И. Э. Левит — Кишинев: Штиинца, 1983. — 376 с.
  • Мусский И. А. 100 великих диктаторов / И. А. Мусский — М.: Вече, 2000. — 569 с.
  • Орлик И. И. Бухарестский процесс над И. Антонеску. 1946 год / И. И. Орлик // Новая и новейшая история. 2012. № 1. С. 187—199.
  • Фриснер Г. Проигранные сражения [Електронний ресурс]. / Г. Фриснер — Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo/german/friessner/index.html
  • Чалая Т. П. Крушение мифа о «Великой Румынии» в годы диктатуры Антонеску (1940—1944) / Т. П. Чалая // Военно-исторический журнал. — 2010 — № 01. — С.16-17.
  • Эренбург И. Г. Война. 1941—1945 / И. Г. Эренбург. — М.: ООО "Агентство «КРПА Олимп»; ООО «Издательство Астрель»; ООО «Издательство ACT», 2004. — 796 с.
  • Adolf Hitler: Monologe im Führerhauptquartier 1941—1944. Die Aufzeichnungen Heinrich Heims. Herausgegeben von Werner Jochmann. Sonderausgabe für den Gondrom Verlag, Bindlach 1988, ISBN 3811205846