Пауль Вітгенштайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вітгенштайн.
Пауль Вітгенштайн
нім. Paul Wittgenstein
Основна інформація
Дата народження5 листопада 1887(1887-11-05)[1][2][…]
Місце народженняВідень, Австро-Угорщина[1]
Дата смерті3 березня 1961(1961-03-03)[1][2][…] (73 роки)
Місце смертіМангассет, Норт-Гемпстед, Нассау, Нью-Йорк, США
ГромадянствоАвстрія і США
Професіїпіаніст, музичний педагог, композитор, колекціонер мистецтва
ВчителіТеодор Лешетицький[4]
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
БатькоКарл Вітґенштайнd[5]
МатиLeopoldine 'Poldy' Kalmusd[5]
У шлюбі зHilde Schaniad[5]
ДітиElizabeth Wittgensteind[5], Paul Wittgensteind[5] і Johanna Wittgensteind[5]
Брати, сестриMargaret Stonborough-Wittgensteind[5], Людвіґ Вітґенштайн[5], Hermine Wittgensteind[5], Helene Wittgensteind[5], Dora Wittgensteind[5], Rittmeister Konrad Wittgensteind[5], Rudolf Wittgensteind[5] і Johannes Wittgensteind[5]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Па́уль Ві́тгенштайн (нім. Paul Wittgenstein; 5 листопада 1887, Відень — 3 березня 1961, поселення Манхессет, округ Нассау, Нью-Йорк, США) — австрійський і американський піаніст, брат філософа Людвіга Вітгенштайна.

Біографія

[ред. | ред. код]

Пауль Вітгенштайн народився у родині австрійського магната сталеваріння єврейського походження Карла Вітгенштайна.

Навчався грі на фортепіано в Мальвіни Бре і Теодора Лешетицького, теорії музики — в Йозефа Лабора.

Пауль Вітгенштайн дебютував з концертом у 1913 році у Відні, але вже наступного року, з початком Першої світової війни, пішов на фронт. Був тяжко поранений і втратив праву руку, однак поновив концертну кар'єру і досяг виняткової майстерності, граючи однією лівою рукою. Віртуозне володіння піаністською технікою дозволило Вітгенштайну успішно виконувати твори, що під силу для виконання лише піаністам з обома руками.

П.Вітгенштайн чимало гастролював Європою, граючи власні переробки класичного репертуару для лівої руки. У різний час спеціально для Вітгенштайна були написані твори композиторів — його сучасників, в тому числі «Парергон до „Домашньої симфонії“» і «Хода панафенянок» Р. Штрауса, Концерт № 2 М. Равеля, «Diversions» Б. Бріттена, Концерт № 4 С. Прокоф'єва, Другий фортепіанний концерт українського композитора С. Борткевича, твори Е. Корнгольда, Ф. Шмідта, Й. Лабора тощо.

Від 1931 по 1938 роки П. Вітгенштайн викладав у Відні, а у 1934 році вперше вирушив на гастролі за океан — у канадському Монреалі виконав Другий концерт Равеля, потому з цією ж програмою виступив у США — Бостоні і Нью-Йорку з Бостонським симфонічним оркестром.

У 1938 році піаніст емігрував до США, де продовжував викладати як у приватний спосіб, так і в Консерваторії Нью-Рошель і коледжі в Манхеттенвілі. У 1958 році Філадельфійською музичною академією Вітгенштайну було присвоєно звання Доктора музики.

Вітгенштайн є автором «Школи для лівої руки», що вийшла друком у Лондоні в 1957 році.

Життєвий шлях піаніста ліг у основу роману Джона Барчилона «Кронпринц» (The Crown Prince, 1984)

Пауль Вітґенштайн є головною дієвою особою роману Томаса Бернгарда «Небіж Вітґенштайна».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117422959 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.30460
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Kindred Britain

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пауль_Вітгенштайн&oldid=42684730