Передозування барбітуратами

Передозування барбітуратами може бути навмисним або випадковим при недотриманні рекомендованих лікарем доз. Потрапляючи всередину кров’яного русла, препарати знижують функціональну активність головного мозку. Порушують регуляцію всіх систем життєдіяльності, розвивається кома, пригнічують дихання.

Інтоксикація барбітуратами вкрай небезпечна у літніх людей. Вікові зміни сприяють зниженню пам’яті – старі люди забувають, що вже прийняли таблетку, і здійснюють повторний прийом. Слід зберігати препарати в недоступному місці, самостійно видавати родичам таблетки.

Людина з отруєнням не відчуває болю, у неї знижується чутливість кінчиків пальців, зникають сухожилкові рефлекси. По мірі всмоктування барбітуратів в кров посилюються симптоми інтоксикації

• знижується тонус вен, артерій, капілярів;
• погіршується функція скорочення серцевого м’яза;
• виникає артеріальна гіпотонія;
• скорочується серцевий викид;
• порушується циркуляція крові;
• знижується температура тіла;
• розбудовуються всі обмінні процеси.

Часто розвивається гостра ниркова недостатність, викликана порушеннями регуляції, зниженням функціональної активності сечовидільної системи. Всередині кров’яного русла скупчується велика кількість шлаків, токсичних сполук і продуктів метаболізму.

Отруєння фенобарбіталом відбувається на тлі утворення залежності. Протиепілептичний препарат раніше використовувався для лікування безсоння. Після місяця регулярного вживання порошків або таблеток у пацієнта виникає стійке звикання, і стан ломки після скасування ліки. На сьогодні люмінал знаходиться на суворому кількісному обліку в рецептурно-виробничих відділах аптек.

Фенобарбітал входить до складу популярних заспокійливих крапель корвалолу і валокордину. Літні люди безрезультатно ними лікують серцеві захворювання. Підсумком такої терапії стає поява наркотичної залежності, передозування, отруєння.

Слід звернути увагу, що ризик отруєння збільшується при парентеральному введенні розчинів для ін’єкцій. Така форма лікарських препаратів вимагає ретельного розрахунку оптимального дозування. Перевищення на міліграм може спровокувати коматозний стан або летальний результат.

При використанні барбітуратів для лікування необхідно пам’ятати про кумулятивні властивості хімічної сполуки. Здатність накопичуватися в тканинах може зіграти злий жарт. Вживання мінімальної дози люміналу або його аналога створить ефект підвищеної концентрації, спровокує небезпечне отруєння

Симптоми отруєння

Вираженість симптомів залежить від дози препарату, тривалості знаходження всередині кров’яного русла, механізму дії барбітурату. Літні люди і діти входять в зону ризику через підвищену проникність судин і низьку опірність організму. Якщо у міцної молодої людини перевищення дозування викличе нетривалий сон, то у малюка така кількість препарату спровокує важкий коматозний стан.

Якщо один з членів сім’ї вживає корвалол або інші барбітурати, то слід зберігати флакон з ліками в недоступному для дитини місці. Маленькі діти надзвичайно допитливі – акуратні коробочки з різнокольоровими пігулками здатні привернути їх увагу.

Клінічна картина отруєння різноманітна для різних стадій інтоксикації. Сукупність симптомів індивідуальна для кожного етапу, вимагає своїх методів дезінтоксикаційної терапії, провокує певні ускладнення.

Стадія засипання

На даному етапі отруєння концентрація барбітуратів в кров’яному руслі незначна, небезпеки для життя людини немає. Для стадії засипання характерні наступні симптоми:

Нескладна мова, нечітке промовляння слів і речень.

Зіниці трохи звужуються, присутня реакція на світло.

Підвищується слиновиділення.

Людина відчуває приємне відчуття розслаблення, заспокоєння, з’являється ейфорія, сонливість. Рухові, тактильні, сухожильні рефлекси перебувають у повній цілості. Якщо подальшого перевищення дози не відбудеться або пацієнту буде надана допомога на даному етапі, то людина прийде до тями через кілька годин без жодних наслідків для організму.

Стадія поверхневої коми

Кількісний вміст барбітуратів в крові істотно зростає. Виведення нирками лікарських засобів суттєво знижується через порушення процесів регуляції. Гепацити не встигають фільтрувати кров з утворенням метаболітів. На стадії поверхневої коми у людини з’являються такі ознаки отруєння:

• стійке звуження зіниць, реакція на світло зберігається лише частково;
• сон глибокий, фази чергування відсутні;
• спроби розбудити потерпілого безуспішні;
• сухожильний рефлекс присутній частково;
• шкірні покриви бліднуть, місцями з’являється синюшність;
• потилична область набуває характерну твердість;
• частішає пульс, показники артеріального тиску стабільні.

Слід уважно стежити за потерпілим на стадії поверхневої коми. Велика ймовірність відкриття блювоти. Закидання частинок неперетравленої їжі назад в стравохід небезпечне для життя, так як провокує зупинку дихання.

На даному етапі в людини можуть виникати зовнішні ознаки алергічних реакцій. Висипання, почервоніння шкіри, набряки локалізуються на різних ділянках тіла.

Характерною особливістю цієї стадії отруєння є здатність відповідати на больові подразники.

Стадія глибокої коми

На цій стадії відбувається повне поглинання тканинами барбітуратів. Отруєння прогресує, а потерпілий впадає в глибоку кому. Залежно від стану здоров’я, віку, кількості снодійних препаратів це може тривати від 24 до 72 годин. При відсутності медичної допомоги в переважній більшості випадків кома закінчується смертю людини. При діагностуванні у людини виявляються такі ознаки інтоксикації:

• Дихання рідке, поверхневе.
• Пульс ниткоподібний.
• Реакція зіниць на світло відсутня.
• Шкірні покриви бліді, сухі.
• Температура знижена.

Показники артеріального тиску істотно нижче норми.

Рефлекси у потерпілого повністю відсутні, через нетривалий час може розвинутися набряк легень. Регуляція всіх систем життєдіяльності відсутня, нервові імпульси не проводяться до головного мозку і не роблять з нього. Зупинка серця і дихання провокують летальний результат.

Смерть від барбітурату

Кріс Корнелл помер 18 травня в США у віці 52 років. Він був виявлений без свідомості на підлозі ванної кімнати в одному з готелів Детройта.

Згідно з даними токсикологічної експертизи, музикант перед смертю приймав барбітурати, каффеін і лоразепам (атіван).

4 серпня 1962 року, як випливає зі свідчень домробітниці Мерілін Монро - Юніс Мюррей, акторка, посилаючись на втому, рано пішла в спальню, взявши з собою телефон. Через кілька годин після півночі, Юніс Мюррей, стривожена тим, що з-під дверей Мерілін пробивається світло, вийшовши в сад і заглянувши у вікно спальні, виявила мертве тіло Монро, що лежить на ліжку. Її причиною, як показала експертиза, стало «гостре отруєння барбітуратами, пероральна передозування» Відразу після смерті акторки версія про передозування широко обговорювалася в американській пресі, викликавши так званий «ефект Вертера», в результаті чого сотні американців наслідували її приклад.