Понтичний вапняк
| Осадова гірська порода | ||||
|---|---|---|---|---|
 Понтичний вапняк в Одеських катакомбах | ||||
|
| ||||
Понтичний вапняк (рос. понтический известняк, англ. Pontian limestone, нім. Pontian Kalkstein) — осадова гірська порода, що складається головним чином з кальциту (91%) з домішками оксидів кальцію, магнію, алюмінію, заліза, кремнію. У вапняку в невеликих кількостях містяться також миш'як (0,08%),мідь (0,0005%), свинець, нікель, хром, ванадій, титан, марганець (0,1%), стронцій (0,02%), натрій (0,06%) тощо[1].
Назва вапняку походить від найменування Понтичного моря, на дні якого він утворився. Це море з'явилося 6 млн. 550 років тому, у пізньому міоцені (понтійський ярус) і проіснувало 650 тис. років, а потім у результаті регресії відбулося підняття суходолу і відступ морських вод. Понтичне море покривало більшу частину нинішньої Одеської області. Понтичні вапняки, які залягають в районі Одеси, ще називають ракушняками у зв'язку з тим, що вони складаються з раковин молюсків та їхніх уламків.
Максимальна потужність пластів понтичного вапняку на півдні України становить близько 15,7 м, в середньому - від 5 до 12 м. Забарвлення вапняку варіює від світло-бурого до світло-сірого і білого. Рівномірно зцементовані вапняки являють собою досить легку гірську породу: питома вага 2,67 г/м3, об'ємна вага - 1150-1560 кг/м3.
Раковини молюсків та їх уламки складають 60-70% маси ракушняків. Іноді, між зернами кальциту зустрічаються лусочки слюди, піщинки кварцу, польового шпату, магнетиту, піриту, циркону та ін.
Крім неорганічних включень, у понтичному вапняку знаходять кістки викопних тварин, причому не лише риб[2], але й сухопутних тварин (плазунів[3], дрібних і крупних ссавців[4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20] тощо).
- ↑ Геология Одесских катакомб. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2013.
- ↑ Богачев В. В. Рыбы Понтического моря // ДАН СССР. – 1958. – Т. 122, № 4. – С. 727–729.
- ↑ Підоплічко І. Г., Таращук В. І. Новий рід великоголової черепахи з понтичних відкладів околиць Одеси // Збірн. праць Зоол. музею АН УРСР. – 1960. – № 29. – С. 105–110.
- ↑ Алексеева Л. И. Верблюд из понтических отложений Крыма // Палеонт. журн. – 1959. – № 3. – С. 146–147.
- ↑ Горецкий В. А. Трогонтерий и кастор пещер понтического известняка г. Одессы / В. А. Горецкий // Природа. – 1943. – № 3. – С. 71–72.
- ↑ Логвиненко В. М. Знахідка представника роду Cervus в понтичних вапняках півдня України // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: зб. наук. праць ІГН НАНУ / Відп. ред. П. Ф. Гожик. – Київ, 2003. – С. 125–127.
- ↑ Логвиненко В. М. Великі ссавці пізнього неогену та раннього антропогену України. – Київ, 2008. – 203 с.
- ↑ Моськина О. Д., Мацуй В. М. Микротериофауна (Lagomorpha, Rodentia) понта юго-западного Крыма // ДАН Украины. – 1992. – № 5. – С. 92–94.
- ↑ Несин В. А. Древнейшая ископаемая полевка (Rodentia, Cricetidae) из нижнего понта юга Украины // Вестн. зоол. – 1996. – № 3. – С. 74–75.
- ↑ Присяжнюк В. А., Шевченко А. И. Точка прямой корреляции морских и континентальних нижнепонтических образований // ДАН УССР, сер. Б. – 1987. – № 6. – С. 23–25.
- ↑ Свистун В. И. Новые находки верблюдов (Tylopoda) в отложениях понта Европейской части СССР // Вестн. зоол. – 1971. – № 1. – С. 64–68.
- ↑ Синица М. В. Наземные беличьи (Marmotinae, Rodentia) миоцена Украины // Зоол. кур’єр. – 2009. – № 3. – С. 50–51.
- ↑ Синица М. В. Неогеновые летяги (Pteromyinae, Mammalia) Украины // Зоол. кур’єр. – 2010. – № 4. – С. 46–47.
- ↑ Топачевский В. А., Скорик А. Ф., Рековец Л. И. Древнейшие полевки трибы Microtini (Rodentia, Microtidae) // Вестн. зоол. – 1978. – № 2. – С. 35–42.
- ↑ Топачевский В. А., Скорик А. Ф., Рековец Л. И. Древнейшие тушканчиковые подсемейства Lophocricetinae (Rodentia, Dipodidae) юго-запада Европейской части СССР // Вестн. зоол. – 1984. – № 4. – С. 32–39.
- ↑ Топачевский В. А., Несин В. А., Топачевский И. В. Первые находки песчанок (Rodentia, Gerbillidae) и проблематичных пищух синолагомиин (Lagomorpha, Ochotonidae) в верхнем мэотисе и понте северной части Восточной Паратетиды // Доп. НАНУ. – 1993. – № 4. – С. 161–164.
- ↑ Топачевский В. А., Чепалыга А. Л., Несин В. А., Рековец Л. И., Топачевский И. В. Сообщества мелких млекопитающих понтического региояруса Восточной Европы и возможных его континентальных аналогов. – В кн.: Палеотериология. – М. : Наука, 1994. – С. 107–112.
- ↑ Топачевский В. О., Чепалига А. Л., Несін В. А., Рековець Л. І., Топачевський І. В. Мікротеріофауна (Insectivora, Lagomorpha, Rodentia) лектостратотипу понту // ДАН УРСР. – 1988, сер. Б. – № 4. – С. 73–76.
- ↑ Яцко И. Я. О находках гиен в карстовых пещерах понтического известняка в г. Одессе // Тез. докл. научн. сессии Одесского ун-та, посвященной ХХХ годовщине Октябрьской Социалистической революции. – 1947. – С. 126–127.
- ↑ Rzebik-Kowalska B., Nesin V. A. Erinaceomorpha and Soricomorpha (Insectivora, Mammalia) from the Late Miocene of Ukraine. – Kraków : Institute of Systematics and Evolution of Animals, Polish Academy of Sciences, 2010. – 62 p.
- Черепашник[недоступне посилання з червня 2019]
- Кальцит [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.]. (англ.)