Похід Ігоря Святославича на половців
| Похід Ігоря Святославича Новгород-Сіверського на половців | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Русько-половецькі війни | |||||||
 картина Петра Андрусіва. картина Петра Андрусіва. | |||||||
| |||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
Похід Ігоря Святославича Новгород-Сіверського на половців (1185) — сепаратний похід сіверських князів проти половців, які перебували під враженням успіхів київських князів 1183—1184 років, який мав можливою метою повернення контролю над Тмутараканським князівством.
Навесні 1185 року Святослав Всеволодович поїхав до своїх північно-східних володінь збирати вояків, щоб іти до Дону на половців на все літо[1], а Ігор разом з його братом Всеволодом, князем Курським і Трубчевським та племінником Святославом Ольговичем, князем Рильським, організували новий похід. Разом з дружиною ковуїв (залежне від чернігівських князів кочове населення лівого берега Дніпра, споріднене з правобережними чорними клобуками, залежним від київських князів) вони рушили до берегів Дінця.
Джерела вказують на участь у зіткненні майже всіх відомих половецьких племінних груп південно-східної Європи (токсоба, дурут, етоба та ін), за винятком розбитих в 1183—1184 роках лукоморских половців та бурчевичів (бурджогли).
Літописна повість про похід князя Ігоря на половців[2] містить відомості про бойовий порядок військ руських князів того часу, який в порівнянні з XI століттям став дробитися не тільки по фронту, але і в глибину, при цьому перед великим полком вперше згадується також полк, складений із стрільців від всіх інших полків. При першій зустрічі з половцями на річці Сюурлій (вранці в п'ятницю) удача супроводжувала Ігорю, була захоплена велика здобич. Було організовано переслідування передовим полком Володимира Ігоровича і полком лівої руки Святослава Ольговича. При цьому основні сили (великий полк Ігоря і полк правої руки Всеволода) продовжували зберігати побудову.
На берегах Каяли руське військо зіткнулося з основними силами половців (вранці в суботу). Чисельна перевага половців була настільки серйозна, що наступний бій вівся русичів військами в оточенні. Ведучи бій, вони рухалися до Дінця. Варіант втечі від половців у кінному строю Ігор відкинув, бо не хотів кидати напризволяще чорних людей. Літопис також повідомляє цікаву подробицю, також свідчить про особливості військової справи того часу: отримавши рану, Ігор продовжив рух на коні. Вранці в неділю, після доби безперервного бою на ходу, війська вийшли до озера і почали його обходити. «Слово о полку Ігоревім» містить відсутню в літописній повісті подробицю про те, що Ігор змінив напрямок руху свого полку для допомоги полку Всеволода. Ковуї не витримали і побігли, намагаючись вирватися з оточення. Ігор помчав їм навперейми, щоб спробувати їх повернути, але йому це не вдалося. Повернутися назад сам він також не зміг. Він був узятий в полон, як й інші князі. Багато воїнів загинуло. «Слово о полку Ігоревім» узагальнено говорить про три дні бою з половцями, уточнюючи, що на третій день стяги Ігоря впали до полудня.
Половці вторглися на Русь по двох напрямках: до Переяславу і в Посем'я. У Переяславі сів в облогу Володимир Глібович, а в Курську і Путивлі Святослав Всеволодович встиг прислати своїх синів Олега і Володимира. Одночасно Святослав з'єднався з Рюриком біля Заруба, готуючись форсувати Дніпро, щоб прийти на допомогу обложеним у Переяславі. Половці не стали чекати зіткнення і пішли. Половцям вдалося спалити тільки місто Римів.
З полону Ігор утік, залишивши там свого сина Володимира, який повернувся пізніше, одружившись із дочкою Кончака.
Цей похід Ігоря Святославича на половців послужив канвою для знаменитого «Слова о полку Ігоревім».