Пігментний епітелій сітківки

Шари сітківки. RPE — пігментиний епітелій сітківки OS — зовнішній сегмент фоторецепторів; IS — внутрішній сегмент фоторецепторів; ONL — зовнішній ядерний шар; OPL — зовнішній сітчастий шар; INL — Внутрішній ядерний шар; IPL — внутрішній сітчастий шар; GC — гангліонарний шар; BM — мембрана Бруха; P — пігментні епітеліоцити; R — палички; C — колбочки; Стрілочка і пунткирна лінія — зовнішня погранична мембрана; H — горизонтальні клітини; B — біполярні клітини; M — клітини Мюллера A — амакринові клітини; G — гангліонарні клітини; AX — аксони.

Будова щільного контакту

Пігментний епітелій сітківки (англ. retinal pigment epithelium; RPE) — один з десяти шарів сітківки хребетних. Являє собою шар пігментованих епітеліальних клітин, що знаходиться поза нервовою частиною сітківки (нейросітківка, pars nervosa), він забезпечує поживними речовинами фоторецептори і щільно зв'язаний з нижчележачою судинною оболонкою та рихло з фотосенсорним шаром (знаходиться над ним). Пігментний епітелій сітківки власне і являє собою пігментну частину сітківки (pars pigmentosa).

При препарації очного яблука вслід за вилученням скловидного тіла проходить відшарування сітківки без пігментного епітелію.

Будова

Пігментний епітелій сітківки утворений одним шаром гексагональних епітеліальних клітин, які мають велику кількість меланосом, що містять пігмент меланін. Базальною мембраною для пігментного епітелію служить самий внутрішній шар мембрани Бруха. В центрі, поблизу жовтої плями епітеліоцити вищі, на периферії сітківки стають дещо ширшими і нижчими. Ядра в пігментоцитів розміщені ближче до базального «світлого» полюсу, на апікальному полюсі присутня велика кількість мікроворсинок (війок) і меланосом, які ніби укутують зовнішній сегмент фоторецепторних клітин. Розрізняють довгі і короткі мікроворсинки. Короткі мікроворсинки з'єднуються з кінцями зовнішніх сегментів фоторецепторів, а довгі — розташовані між зовнішніми сегментами.

М'яз-розширювач зіниці походить з пігментного епітелію сітківки і його гладком'язові клітини є пігментованими.

Функції

• Поглинання світла. Меланосоми епітеліоцитів забезпечують поглинання переважної частини світла, що попала в око і не поглинулася фоторецепторами. Поглинання світлових променів перешкоджає відбиванню і розсіюванню світла по сітківці, дозволяє зберегти контрастність і чіткість зображення. Під дією світла меланосоми епітеліоцитів мігрують до апікальної поверхні клітин, в мікроворсинки, щоб укутати зовнішні світлосприймаючі сегменти фоторецепторів. В темряві меланосоми деякою мірою повертаються назад до центральної частини клітини при участі мікрофіламентів і гормону меланотропіну. Функцію поглинання світла забезпечують більшою мірою довгі мікроворсинки.

• Фагоцитоз відпрацьованих дисків фоторецепторів. В процесі діяльності фоторецепторів утворюється велика кількість відпрацьованих мембранних дисків з зоровим пігментом. Вони підлягають фагоцитозу короткими мікроворсинками пігментоцитів. Ці клітини також забезпечують постачення необхідних речовин для відновлення мембрани фоторецепторів. Кожен пігментоцит щодоби фагоцитує близько 2-4 тисяч відпрацьованих дисків.

• Запасання вітаміну А, попередника ретиналю. При поглинанні фотону 11-цис-ретиналь ізомеризується в транс-ретиналь і проходить формування електричного імпульсу. Відновлення 11-цис-ретиналю проходить значною мірою за участю пігментоцитів.

• Забезпечує вибіркове постачання необхідних поживних речовин фоторецепторам від судинної оболонки та відведення продуктів розпаду у зворотному напрямку. Ця функція забезпечується переважно короткими мікроворсинками, які сполучаються з кінцями зовнішніх сегментів фоторецепторів. Пігментний епітелій сітківки забезпечує, так званий, зовнішній гемато-ретинальний бар'єр, який перешкоджає потраплянню в сітківку з хоріокапілярів великих молекул.

• Відведення води і іонів. Пігментний епітелій має здатність активно відводити іони з міжклітинного простору. Внаслідок зменшення осмотичного тиску відводиться і вода. Цим досягається адгезія зовнішніх шарів сітківки і зменшується можливість її відшарування.

• Відведення зайвого тепла до судинної оболонки.

Таким чином пігментний епітелій, фоторецептори і хоріоідеа являють собою функціональну єдність.

Клінічне значення

У альбіносів виникає порушення синтезу меланіну і в пігментному шарі його майже нема. При перебуванні альбіносів в яскраво освітленій кімнаті світло, що попало всередину очного яблука відбивається в усіх напрямках непігментованою поверхнею сітківки і нижче лежачими тканинами. Це призводить до збудження одним окремим променем світла великої кількості паличок і колбочок, у здорової людини збуджує лише кілька фоторецепторів. Гострота зору у альбіносів навіть при найкращій оптичній корекції рідко перевищує 0,2-0,1 (норма 1,0).

Протягом життя в пігментному епітелії проходить накопичення кінцевих продуктів, що не повністю розпалися — ліпофусцину, також проходить відкладання його між пігментним епітелієм і мембраною Бруха у вигляді друз. Друзи є ознакою розвитку вікової макулодистрофії.

Порушення з боку пігментного епітелію сітківки виникає і при пігментному ретиніті.

При порушенні гемато-ретинального бар'єру (наприклад, при цукровому діабеті) розвивається діабетична ретинопатія.

При відшаруванні сітківки від пігментного епітелію відшаровуються інші 9 шарів сітківки, починаючи з фотосенсорного шару. Ця частина сітківки називається нейросітківкою. При цьому втрачається безпосередній контакт між пігментним епітелієм і фоторецепторами, постачання поживних речовин останнім припиняється. При відсутності невідкладних лікувальних заходів це призводить до загибелі фоторецепторів і до сліпоти.

Посилання

• Histology Learning System Бостонського університету: 07902loa