Ревенко Тимофій Андрійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Ревенко Тимофій Андрійович
Народився	20 лютого 1919(1919-02-20) село Новоросійськ, Казахстан
Помер	25 липня 2010(2010-07-25) (91 рік) Донецьк, Україна
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Харківський медичний інститут
Галузь	ортопедія, травматологія
Заклад	Український НДІ травматології і ортопедії ім. професора М. І. Ситенка (1949—1957), Донецький науково-дослідний інститут травматології та ортопедії (1957—1986)
Вчене звання	професор (з 1964 року)
Науковий ступінь	доктор медичних наук (з 1963 року)
Нагороди

Ревенко Тимофій Андрійович (20 лютого 1919(19190220), село Новоросійськ, Казахстан — 25 липня 2010, за іншими даними — 27 липня 2010 року) — український радянський ортопед-травматолог, доктор медичних наук (з 1963), професор (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1979). Дійсний член Всесвітньої організації хірургів, ортопедів і травматологів (з 1969 року).

Біографія

У 1949 році закінчив Харківський медичний інститут. У 1949—1957 роках працював в Українському НДІ травматології і ортопедії ім. проф. М. І. Ситенка (Харків), з 1951 року — завідувач відділення цього інституту. З 1957 року по 1986 рік — директор Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії.

Наукова діяльність

Основні наукові праці стосуються питань профілактики травматизму, розробки реконструктивно-відновних операцій в ділянці кульшового та інших великих суглобів, зокрема створення оригінальних операційних методик, нових інструментів і апаратів.

Був заступником голови Республіканського Наукового товариства травматологів-ортопедів (з 1959 року), членом Вченої Ради АМН СРСР (з 1976 року).

Нагороди

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, двома орденами «Знак Пошани». 1995 року отримав звання почесного громадянина Донецька.

Література

• Ревенко Тимофій Андрійович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.