Травматологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Травматологія (від грец. τραῦμα — рана, та від лат. logos — наука) — галузь медицини та підрозділ хірургії що вивчає травматичні пошкодження, хвороби, пов'язані з ними, а також розробляє засоби лікування й профілактики травм.

Історія травматології[ред.ред. код]

Історія травматології пов'язана з появою в Греції, батька медицини геніального Гіппократа (близько 460—370 рр. до н. е.). Про життя Гіппократа відомо мало. Його батько Геракліт був лікарем. Його життя овіяне багатьма легендами. Серед безумовно достовірних творів Гіппократа, присвячених різним галузям медицини, також є твори і на травматологічні теми — «Про переломи кісток», «Про суглоби». У цих творах наводяться докладні відомості, частина з яких не втратила свого значення до нашого часу. Наприклад: добре відомий теперішнім лікарям вправлення вивиху за способом Гіппократа.

Важко переоцінити внесок Миколи Івановича Пирогова (1810—1881). М. І. Пирогов — геніальний вчений, мислитель і провидець. З його ім'ям пов'язана ціла епоха в розвитку медицини. Вражає широта його інтересів і поглядів. М. І. Пирогов — творець основ топографічної анатоміі. М. І. Пирогов назвав війну — «травматичної епідемією». Ним створено метод ощадного лікування вогнепальних (відкритих) переломів, спрямований на збереження кінцівки при поширінні інфекції. Важливим елементом цього лікування є запропонована М. І. Пироговим гіпсова пов'язка.

Також великий внесок здійснив Н. Анрі 1658 р., отримав теологічну освіту, став професором теології. У 32 роки почав вивчати медицину. Наукові праці були присвячені деяким захворюванням кісток, кровотечам, він писав про користь утримання від спиртного, вивчав «черв'яків»(вважав, що кожна частина тіла має свого черв'яка, який викликає захворювання — передтеча вчення про збудників захворювань). Свою «Травматологію і ортопедію» він надрукував у віці 84 років (1742 р.) за рік до смерті. Також запропонував гравюру, яка стала емблемою травматології та ортопедії.

Досліджувані питання травматології[ред.ред. код]

Основні групи ушкоджень, вивченням яких займається сучасна травматологія.

Перелом кістки[ред.ред. код]

Перелом кістки — повне або часткове порушення цілісності кістки в результаті механічної дії .

Вивих[ред.ред. код]

Вивих (лат. luxatio) — порушення конгруентності суглобових поверхонь кісток, як з порушенням цілісності суглобової капсули, так і без порушення, під дією механічної сили (травми) або деструктивних процесів в суглобі (артрозів, артритів) .

Струс[ред.ред. код]

Струс (лат. Commotio) — це механічний вплив на тканини, що приводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних порушень.

Розтягнення і розриви[ред.ред. код]

Розтягнення і розриви. Являє собою розтягнення зв'язок суглобового апарату або розрив і відрив зв'язок від місць кріплення. Також можливі відриви сухожилкових м'язів і безпосередні розриви м'язової тканини.

Синдром тривалого здавлення[ред.ред. код]

Синдром тривалого здавлення. Являє собою своєрідне патологічний стан м'яких тканин після тривалого, 2-4 години і більше, здавлення. Характерною особливістю є те, що після усунення здавлюючого об'єкта в кров масивно надходять токсичні продукти розпаду тканин, що й обумовлює тяжкість стану і клінічні прояви.

Забій[ред.ред. код]

Забій (лат. contusio) — закрите пошкодження тканин і органів без істотного порушення їх структури. Найчастіше пошкоджуються поверхнево розташовані тканини (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи і окістя). Особливо страждають при сильному ударі м'які тканини, котрі придавлює в момент травми до кісток.

Рана[ред.ред. код]

Рана (лат. vulnus) — порушення анатомічної цілісності покривних або внутрішніх тканин на всю їх товщину, а іноді також і внутрішніх органів, викликане механічним впливом. Відмінні ознаки: біль, кровотеча, зяяння.

Література[ред.ред. код]

  • Меженина Елизавета Петровна, Залозный Юрий Григорьевич Травматология и ортопедия. Допущено Главным управлением учебных заведений Министерства здравоохранения СССР в качестве учебного пособия для учащихся отделений фельдшеров и медицинских сестёр медицинских училищ. — 2-е, доработанное и дополеннное. — Киев : Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1985. — 280 с. — 15 000 прим. (рос.)
  • Петров С. В. Общая хирургия: Учебник для вузов. — 2-е издание. — 2004. (рос.)
  • Скляренко Є.Т Травматологія і ортопедія — 2005.