Роман Сута
| Роман Сута | ||||
|---|---|---|---|---|
| латис. Romans Suta | ||||
| Народження | 28 квітня 1896[1][2] Dzērbene Parishd, Латвія | |||
| Смерть | 14 липня 1944[2][3] (48 років) | |||
| Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР | ||||
| Країна |  Російська імперія Латвія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | художник, кераміст, скульптор | |||
| Напрямок | реалізм і кубізм | |||
| У шлюбі з | Бєльцова Олександра Митрофанівна | |||
| Діти | Tatjana Sutad | |||
| Роботи в колекції | Латвійський національний художній музей | |||
|
| ||||
 Роман Сута у Вікісховищі | ||||
Роман Сута (латис. Romans Suta; 28 квітня 1896 — 14 липня 1944) — латвійський художник, дизайнер і педагог. Входив до «Ризької групи художників». Один із засновників майстерні із розпису порцелянових виробів «Балтарс».
Народився 28 квітня 1896 року в Дзербенській волості Венденського повіту в родині власника невеликого магазина Екаба Сути.
Після навчання у Валкській початковій школі закінчив екстерном Псковське реальне училище[4] (1912). Навчався в приватній студії Юліса Мадерніекса (1913), в Ризькому міському художньому училищі у Вільгельма Пурвіта і Яніса Тільбергса (1913—1915). У 1915 році разом з сім'єю евакуювався в Петроград. Закінчив Художню школу в Пензі (1917).
У серпні 1917 року добровільно вступив до лав Земгалського латиського стрілецького полку. В кінці того ж року повернувся до Латвії, входив до групи художників-експресіоністів (1919), один із засновників і активних членів Ризької групи художників (1920—1926), майстерні розпису по порцеляні Балтарс (1924—1929), член Ризького товариства художників графіків (1929—1934). З 1926 року учасник виставок Мистецького об'єднання «Зелена ворона».
У 1923 році як стипендіат Латвійського культурного фонду відвідав Берлін, Дрезден і Париж. Мав особисті контакти з Амеде Озанфаном, Ле Корбюзьє, Маркусом Люперцем.
Володар золотої (за стилістичні ідеї національного конструктивізму) і бронзової (за розпис по порцеляні) медалей на Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв 1925 року в Парижі, срібної медалі (за Кузнецовську кераміку) на Міжнародній виставці 1935 року в Брюсселі, Гран Прі на міжнародній виставці 1937 року в Парижі за кришталь Ільгюціємської фабрики.
Разом з Ото Скулме працював над святковим Первомайським оформленням Риги в 1919 році. Займався оформленням інтер'єрів. Був одним із засновників культурного товариства Латвія-СРСР (1926), художником-оформлювачем павільйону СРСР на міжнародній промисловій виставці (1928). Брав участь в оформленні Сільськогосподарської виставки в Єлгаві (1936), Ремісничо-художньої виставки в Ризі (1938), був головним художником оформлення латвійських павільйонів на Міжнародній виставці в Парижі (1937) і на Лейпцизькому ярмарку (1939).
Працював головним художником Ризької порцеляново-фаянсової фабрики Кузнєцова і Ільгюціємського скляного заводу (1931—1940).
Керував студією малюнка в Ризькій народній вищій школі (1929—1934) і в приватній художній студії (1934—1940). Працював художником-постановником Ризької кіностудії (1939—1941), був головним художником першого в Радянській Латвії ігрового фільму «Каугурське повстання». У 1941 році евакуювався до Грузії, працював художником на кіностудії «Грузія-фільм». У 1943 році був заарештований за безглуздим звинуваченням і в 1944 році розстріляний. Реабілітований в 1959 році[5].
У 2008 році в Ризі, на базі меморіальної квартири Романа Сути і Олександри Бєльцова, відкрився музей, експозиція якого присвячена творчості художника.
Брав участь у складі колективних художніх виставок з 1919 року. Його роботи виставлялися в Тарту (1923), Талліні (1923, 1928), Берліні (1923, 1925, 1928), Варшаві (1924), Парижі (1925, 1937), Стокгольмі (1927), Нью-Йорку (1930), Вашингтоні (1930), Празі (1930), Осло (1933), Ленінграді (1934), Москві (1934), Брюсселі (1935), Лейпцигу (1939).
Персональна виставка в Ризі (1928, спільно з А. Бєльцовою). Пам'ятні виставки: Рига (1966, 1985—1986, 1991. 1996), Цесіс (1991).
Найбільш відомі живописні роботи: «Церква» (1917), «Дві фігури» (1919), «Автопортрет з трубкою» (1919), «Окопники» (1920), «Натюрморт з пилкою» (початок 20-х років), «Арлекін з гітарою» (1923), «Яніс Пласа з подругою» (1927), «Іподром» (1933).
- 1933 — декорації та костюми для балету Анатолія Вільтзака «Пульчінелла» (Латвійська опера, Рига).
Як художник працював над фільмами:
- 1940 — Каугурське повстання
- 1941 — В чорних горах
- 1942 — Невловимий Ян
- 1944 — Щит Джургая
- Мати: Наталія Амалія Сута — одна з перших в післявоєнній Латвії популяризаторів дієтичного і вегетаріанського харчування. Власниця популярного кафе «Суккуб».
- Брат: Рейнгольд Сута — штурман далекого плавання.
- Дружина: Олександра Бєльцова — художниця.
- Донька: Тетяна Сута — мистецтвознавець.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Svede M. A. Suta, Romans // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T082460
- ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- ↑ Псковское Сергиевское реальное училище
- ↑ Māksla un arhitektūra biogrāfijās / [atb. red. Andris Vilsons, Anita Vanaga; zin. red.: Velta Holcmane … [u.c.]; fotogr.: Aivars Lode, Mārtiņš Salna]. 3. sēj. A-Kal. — Rīga: Latvijas enciklopēdija, 1995 : (Latvijas karte). — 255 lpp. : il. ; 24 cm. — (Latvija un latvieši). ISBN 5-89960-058-6 Grāmata Skata formas Eksemplāri(латис.)
- Suta T. Romans Suta. Rīga, 1975
- Suta T. Romans Suta. Rīga, 1995
- Konstants Z. Baltars. Rīga, 1996.
- Latviešu tēlotāja māksla: 1860—1940. Rīga, 1986
- Siliņš J. Latvijas māksla: 1915—1940 I. Stokholma, 1988
- Unerwartete Begegnung: lettische Avantgarde: 1910—1935. Köln, 1990..
- Бужинска Ирена. Сута Романс / Авторы-составители В. И. Ракитин, А. Д. Сарабьянов; Научный редактор А. Д. Сарабьянов // Энциклопедия русского авангарда: Изобразительное искусство. Архитектура. — М. : RA, Global Expert & Service Team, 2013. — Т. II: Биографии. Л—Я (19 листопада). — С. 376—377. — ISBN 978-5-902801-11-5.