Рост Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рост Сергій Анатолійович
рос. Рост Сергей Анатольевич
Дата народження 3 березня 1965(1965-03-03)[1] (59 років)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Професія режисер
IMDb ID 2473075
sergeyrost.ru
CMNS: Рост Сергій Анатолійович у Вікісховищі

Сергій Анатолійович Рост (справжнє ім'я — Сергій Анатолійович Тітівін; нар. 3 березня 1965, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський актор, сценарист, теле — і радіоведучий.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 березня 1965 року в родині інженерів Раїси Іванівни (в дівоцтві Неткової[2]) і Анатолія Федоровича Тітівіних.

Мати родом з України[3], частина родичів живе в Мелітополі[4]. Має болгарські корені[5]. Названий на честь Сергія Єсеніна. Закінчив Ленінградський театральний інститут за спеціальністю театральний режисер. Служив в армії, займався спортом[6].

Працював разом з Дмитром Нагієвим на радіо «Модерн».

Велику популярність принесла йому гумористична програма «Обережно, модерн!», в якій він не тільки виконував і чоловічі та жіночі ролі, але й у співдружності з Анною Пармас написав понад 300 сценаріїв. У січні 2004 року «Обережно, модерн! 2» був закритий після розбіжностей з актором цієї передачі Дмитром Нагієвим, який пропонував Росту залишатися тепер тільки сценаристом, а ролі у програмі, за проєкт Нагієва, мали виконувати запрошені «зірки» кіно і шоу-бізнесу. Рост не погодився з пропозицією партнера[7]. Згідно з іншою версією, причиною розбіжностей стали фінансові протиріччя.

У 2005 році переїхав до Москви, де став працювати ведучим або конферансьє на телебаченні[8].

Дружина Ольга, за професією журналістка. Дочка Аліса (нар. 13 березня 2011).

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1995[9] , 1999 — 2000 — Повний модерн! — різні ролі
  • 1996 — 1999 — Обережно, модерн! — різні ролі
  • 1997 — Чистилище — оператор-наводчик танка
  • 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів — Вітя Шершавий (серія «Аварійний захист»)
  • 2001 — 2004 — Обережно, модерн! 2 — Ніна Задова / Петро Тракторенко / Тарас Пастушенко / Комбат Багратіонов / управдом Аполлонов та інші.
  • 2002 — Дві судьби — фотограф
  • 2003 — Мангуст — інформатор Сусліков
  • 2003 — Пригоди мага — відвідувач салона
  • 2005 — Право на кохання— Михайло Бондарьов
  • 2005 — Королева бензоколонки 2 — DJ Катастрофа
  • 2007 — Коли її зовсім не чекаєш— Андрій
  • 2007 — Заповідник страху
  • 2008 — Все можуть королі — Вадим Гудашкін, перукар
  • 2008 — Заповідник страху 
  • 2009 — Мій — Гарік
  • 2009 — Ключи від щастя — продюсер
  • 2011 — Пастка для Буратіно
  • 2011 — Таксі — Валерік
  • 2012 — Дєтка — Барков
  • 2014 — Універ. Новий гуртожиток [10] — головний редактор «жовтої» газети
  • 2014 — Поворот навпаки — помічник Миколи Баскова
  • 2014 — 2015 — Анжеліка — Олег Вікторович
  • 2015 — SOS, Дід Мороз, або Все збудеться! — Скрябін, чиновник
  • 2015 — Лондонград — адвокат Борис Брікман
  • 2015 — Експірієнс
  • 2017 — Гроші— Самохвалов
  • 2017 — Врятувати Пушкіна — видавець
  • 2017 — Коли я кину пити — Пижик
  • 2017 — Нічий
  • 2018 — Перші — Фарварсон

Озвучування[ред. | ред. код]

  • 2001 — Любов зла — Хел Ларсон (Джек Блек)
  • 2016 — РВВС — режисер театру

Вистави[ред. | ред. код]

  • «Риба на чотирьох»
  • «Лівша»
  • «Блазні міста N»
  • «Шафа»
  • «Тринадцятий ґудзик Наполеона»
  • «Мої улюблені і я»
  • «Дублери»

Телепрограми[ред. | ред. код]

  • «Одного разу увечері» (СТС, ТНТ, 1996—2002, співведучий)
  • «Велика прем'єра» («Перший канал», 2005, сценарист[11])
  • «Шосте почуття» (REN-TV, 2005)[12]
  • «Очевидець» (REN-TV, 2005—2007)[13]
  • «Весна з Іваном Ургантом» («Перший канал», 2006, співведучий)
  • "Кабаре «Сто зірок» (НТВ, 2007, конферансьє)
  • «Слава Богу, ти прийшов!» (СТС, 2007—2008, актор)
  • «Свої люди» (Москва. Довіра, 2013)
  • «Суботній вечір» (Росія-1, 2017)

Ведучий на радіо[ред. | ред. код]

  • «Модерн» («Кіно, вино і доміно»)
  • «Маяк»
  • «Срібний дощ»

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

  • «Кращий шоумен року» (2000)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Discogs — 2000.
  2. Рост Сергей Анатольевич. Сайт биографий rusperson.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  3. Сергей Рост (21 лютого 2014). Многие молодые украинцы, с которыми я общался, пропитаны националистическими настроениями. Город 812. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  4. Сергей Рост (26 серпня 2014). Все началось еще в 1991 году, когда вместе с независимостью на Украину пришла агитация против русских... Город 812. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  5. Вела беседу Нина Прибутковская (1998). Телеинтервью Дмитрия Нагиева и Сергея Роста. Официальный сайт Дмитрия Нагиева. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 23 лютого 2018.
  6. СЕРГЕЙ РОСТ: "ФАЛЬШИВЫЕ НЕВЕСТЫ НЕ УКРЕПЛЯЮТ ВЕРУ В ЛЮБОВЬ". Труд. 8 грудня 2005. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  7. Сергей Рост раскритиковал "Физрука" Нагиева. Piter.TV. 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 23 лютого 2018.
  8. Сергеи Рост: «Я стирал по ночам джинсы Нагиева». Смена. 15 грудня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
  9. История. Модерн. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 23 лютого 2018.
  10. Семен Слепаков и Сергей Рост снялись в «Универе» — Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  11. Сергей Рост: «Я больше не ругаюсь матом». Лениздат.ру. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
  12. Сергей Рост станет новым ведущим программы "Очевидец" на REN TV. Лениздат. 6 серпня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
  13. Сергей Рост заменит Ивана Усачева. Актер будет вести на Ren TV программу «Очевидец». Комсомольская правда. 9 серпня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.