Сахно Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сахно (прізвище).
Сахно Анатолій Іванович
Народився 5 серпня 1952(1952-08-05) (71 рік)
с. Пристайлове Лебединського району Сумської області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Сумський педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка
Знання мов українська
Членство Національна спілка журналістів України
Роки активності від 1999
Жанр роман
Magnum opus

романи в трьох книгах:

  • «Вершина» (перевиданий під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина»);
  • «Острів Хо. Поріг болю».
  • «Ліліпути на підборах»
Нагороди Почесний громадянин міста Лебедина
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Премії
Військове звання —  Полковник

Анато́лій Іва́нович Сахно́ (нар. 5 серпня 1952(19520805), с. Пристайлове Лебединського району Сумської області) — український письменник.

Член Національної спілки журналістів України (1985), Національної спілки письменників України (2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Пристайловому. З п'яти років (після смерті батька) жив у селі Будилка Лебединського району Сумщини. Має старшу сестру Надію. Здобув освіту в Лебединській музичній школі по класу баяна[1]. Закінчив Сумський педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка (1977) за фахом учитель української мови та літератури. Працював учителем у Сумській середній школі № 8. Служив в органах державної безпеки (1979—2006): спочатку в оперативних підрозділах, потім — заступник начальника, начальник пресцентру Служби безпеки України (1992—2000), радник голови СБУ[2], згодом — перший заступник начальника Головного управління СБУ в АР Крим. Працював також у департаменті захисту національної державності та боротьби з тероризмом СБУ[3]. Полковник у відставці. У 2010—2015 роках — начальник управління Державної служби України з контролю за наркотиками.

Ветеран військової служби.

Живе в Києві.

Перебуваючи на державних посадах, а згодом на творчій роботі, підтримував тісні зв'язки з громадою м. Лебедина, учасник багатьох громадських і культурних заходів на малій батьківщині. За заслуги перед громадою міста, а також визначну благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність рішенням 48-ї сесії Лебединської міської ради VI скликання від 29.04.2014 року А. І. Сахну присвоєно звання «Почесний громадянин м. Лебедина»[4][5].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор романів:

  • «Вершина» (К.: ПРЕС-КІТ, 2012)[6], який перевидано під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина» (К.: Ярославів Вал, 2014)
  • «Острів Хо. Поріг болю» (К.: Ярославів Вал, 2017)[7]
  • «Ліліпути на підборах» (К.: Ярославів Вал, 2021)[8]

Автор книжки нарисів «Щоденник „контрреволюціонера“» (1999), статей у збірнику «Слово — душа наша» (1999) та ювілейному виданні «На сторожі незалежності держави. 10 років Службі безпеки України» (2002)[9]. Автор збірки новел «Грішний вогонь» (2005). Публікувався в пресі, зокрема з питань реабілітації репресованих українців.

Рецензії[ред. | ред. код]

  • Сергій Шевченко. Роман Анатолія Сахна «Ліліпути на підборах»: бити не можна хвалити. МІА «Вектор ньюз». 10 лютого 2021. Процитовано 5 серпня 2023.
  • Оксана Ровенчак. Богдан Зорій як оголений нерв… з янголем!. Золота пектораль. 11 липня 2023. Процитовано 5 серпня 2023.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Захоплення[ред. | ред. код]

Література, музика, спів[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Анатолій Сахно: «Із задоволенням сідаю за кермо автомобіля, коли їду на малу батьківщину». Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  2. ↑ Сахно Анатолій Іванович
  3. ↑ Сахно А. Грішний вогонь. — К.: Бланк-Прес, 2005. — С. 64.
  4. ↑ Почесні громадяни міста. http://lebedyn.com.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
  5. ↑ Олена Лубенська. Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди». lebedinpress.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  6. ↑ Редактор роману-трилогії «Вершина» Сергій Шевченко[недоступне посилання]
  7. ↑ Сергій Шевченко. «Острів Хо...»: Анатолій Сахно веде в бій бунтівного полковника. vectornews.net. Процитовано 8 вересня 2017.
  8. ↑ Сергій Шевченко. Роман Анатолія Сахна «Ліліпути на підборах»: бити не можна хвалити. vectornews.net. Процитовано 10 лютого 2021.
  9. ↑ Текст видання вміщено на офіційному вебсайті Служби безпеки України. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
  10. ↑ Анатолій Сахно і Лебединська дитяча школа мистецтв — новий гімн Лебедина

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Сахно А. I. Щоденник «контрреволюціонера». — К.: Бланк-Прес, 1999.
  • Сахно А. І. Грішний вогонь: [новели] / Анатолій Сахно. — К.: Бланк-Прес, 2005. — С. 64.
  • Сахно, Анатолій. Вершина: роман у 3 кн. / Анатолій Сахно. — К. : Прес-КІТ, 2012.
  • Сахно, Анатолій. Соло бунтівного полковника. Вершина: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. — К.: Ярославів Вал, 2014.
  • Сахно, Анатолій. Острів Хо. Поріг болю: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. — К.: Ярославів Вал, 2017. — 504 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сахно_Анатолій_Іванович&oldid=40627614