Будилка
| село Будилка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Сумський район |
| Громада | Лебединська міська громада |
| Облікова картка | Будилка |
| Основні дані | |
| Населення | 2049 |
| Поштовий індекс | 42238 |
| Телефонний код | +380 5445 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°29′50″ пн. ш. 34°25′51″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
115 м |
| Водойми | р. Будилка |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Найближча залізнична станція | Лебединська |
| Відстань до залізничної станції |
11 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 42200 Сумська обл., Сумський р-н., м. Лебедин, вул. Сумська, 12 |
| Сільський голова | Шкурко Володимир Олексйович |
| Карта | |
  Будилка | |
 Будилка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Буди́лка — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 2049 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Будильська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Будилка знаходиться на березі річки Будилка, яка через 5 км впадає в річку Псел, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Куличка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Селище. На відстані 1 км розташоване село Дремлюги, за 2 км — Боровенька, за 3 км вище по течії — колишнє село Тимофіївка. До села примикає великий лісовий масив (сосна). Через село проходить автомобільна дорога Т 1906. До села веде залізнична гілка від міста Лебедин.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване в 30-х роках XVII ст. У XVIII столітті — центр двох Будилківських сотень Сумського полку.
За даними на 1864 рік у казенному селі Лебединської волості Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 1328 осіб (654 чоловічої статі та 674 — жіночої), налічувалось 215 дворових господарств[1].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі мешкало 1080 осіб, налічувалось 332 дворових господарства, існували православна церква та школа[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1863 осіб (925 чоловічої статі та 938 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
Станом на 1914 рік село відносилось до Боровенської волості, кількість мешканців зросла до 2966 осіб[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Лебединської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, після ліквідації Лебединського району, село увійшло до Сумського району[6].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2239 осіб, з яких 940 чоловіків та 1299 жінок.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2036 осіб.[8]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,44 % |
| російська | 5,03 % |
| білоруська | 0,15 % |
| вірменська | 0,05 % |
| інші | 0,33 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Дуб у с. Будилка — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Демиденко Олександр Степанович (1940) — поет-пісняр, автор текстів понад 200 пісень. Найбільше відомий як автор слів пісні «Плаче захмарене небо». Член Національної спілки письменників України (з 2009).
- Назаренко Євген Данилович (1938—2009) — український краєзнавець, історик, педагог.
- Никоненко Леонід Максимович (1929—2016) — український письменник, драматург, театральний актор.
- Стрельченко Неля Наумівна (1941) — український педагог.
- Шупик Платон Лукич (1907—1986) — міністр охорони здоров'я УРСР.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2677)(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст та сіл України. Том Сумська область. стор. 388 (рос.)
- Погода в селі Будилка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
