Шевченко Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Шевченко
Сергій Шевченко (Сандармох, 2008)

Сергій Шевченко (Сандармох, 2008)
При народженні Сергій Володимирович Шевченко
Народження 4 серпня 1960(1960-08-04) (57 років)
  м. Краматорськ УРСР УРСР
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Рід діяльності прозаїк, публіцист
Роки активності: від 1997
Напрямок документалістика
Жанр нарис, стаття
Magnum opus: збірка публіцистики
«Соловецький реквієм»
Нагороди та премії
Заслужений журналіст України

відзнаки Security Service of Ukraine Emblem.svg СБ України, НСЖУ

Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Премії:
Має військове звання UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Місце проживання Київ

Сергі́й Володи́мирович Шевче́нко (нар. 4 серпня 1960(19600804), м. Краматорськ нині Донецької області) — український письменник, публіцист, редактор. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України (1994), Національної спілки письменників України (2011), Національної спілки краєзнавців України (2015).

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив середню школу № 17 у Краматорську (1977). Здобув вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1982).

Працював у пресі на Київщині (м. Біла Церква). Служив в органах державної безпеки (1985—2010): у період служби очолював прес-центр Управління СБУ в м. Києві та Київській області (1992—1999), був відповідальним редактором науково-практичних видань СБУ, керував науковою лабораторією Інституту дослідження проблем державної безпеки. Полковник запасу, ветеран військової служби.

З листопада 2010 року по серпень 2012-го перебував на державній службі: начальник відділу, заступник начальника управління — начальник відділу Державної служби України з контролю за наркотиками (напрями діяльності — міжнародні зв'язки, консультації з громадськістю, взаємодія зі ЗМІ). Державний службовець 8-го рангу (2011).

Творчий доробок[ред.ред. код]

Як член редколегії 3-томного науково-документального видання «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії» (1997—1999) очолював документознавчі пошукові експедиції, що працювали в архівах Російської Федерації — в Архангельську, на Соловках, у Республіці Карелії. Виявлені там унікальні матеріали лягли в основу наукових і публіцистичних видань, радіо- і телерепортажів (Перший національний, ТІА «Вікна», СТБ), нарисів і статей у періодиці («Молодь України», «Робітнича газета», «Факты и комментарии», «День», «Дзеркало тижня. Україна», «Столиця», «Українська доля», «Кримська Світлиця», журнали «Україна», «Світогляд» та ін.), в альманахах «Історичний календар», «Київський журналіст». У різні роки героїв його публікацій визнано лауреатами журналістських акцій «За спасіння» і «Герой нашого часу». З 2014-го блогер[1] на сайті Національного інформаційного агентства «Укрінформ». З вересня 2016-го співпрацює з Міжнародною інформаційною агенцією «Вектор Ньюз» (Vector News), ініціатор її спецпроекту й інформаційної акції «Рік жертв Великого терору», склав і опублікував оновлений, істотно доповнений «Український список Сандармоху»[2].

Автор збірників публіцистики і творів, уміщених у науково-документальних, літературно-художніх та інших виданнях переважно історичної тематики. Як краєзнавець у Переяславі-Хмельницькому (Київська область) ідентифікував за віднайденими документами будинок Чубука-Подільського, споруджений за проектом Василя Кричевського, і є автором перших публікацій про цю знахідку.

Книжки[ред.ред. код]

Член авторських колективів ювілейних видань «На сторожі незалежності держави. 10 років Службі безпеки України» (2002), «Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності» (2007), «Біла книга 2008. Служба безпеки України» (2009, перекладена англійською мовою). Упорядник, редактор, автор післяслова книжки Василя Горбатюка «Позиція. Публікації, документи, спогади» (2005). Член редколегій книжок «Органи державної безпеки Київщини (1917—2006) у фотографіях та документах» (2006), «Органи державної безпеки Київщини (1917—2008) у фотографіях та документах» (2008), альманаху «Київський журналіст» (2017). Співупорядник і один з авторів: художньо-публіцистичного збірника «Слово — зброя?» (2009), виданого з нагоди 50-річчя Національної спілки журналістів України; документально-публіцистичного збірника «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя» (2017)[12]. Автор переднього слова до роману Олександра Волощука «Сорок чотири дні» (2012). Редактор[13], автор післяслова до роману Анатолія Сахна «Вершина» (2012, згодом виданого під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина»), перший читач рукописів «Вершини» і роману в трьох книгах «Острів Хо. Поріг болю» (2017)[14]. Окремі твори вміщено в книжках «Убієнним синам України. Сандармох» (2006, Республіка Карелія, упорядник Лариса Скрипникова), «Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена» (2008), 2-томнику історичної публіцистики «Екстракт 150» (2009, серія «Бібліотека газети „День“»), 2-томнику «Сльоза пекучої пам'яті» (2009), «Доля, створена талантом. Спогади про Володимира Боденчука» (2011), «Вистраждане і пережите. Мемуари Олега Бабишкіна і спогади про нього» (2013), «Уроки Дмитра Прилюка» (2015) та ін. Автор статей в Енциклопедії сучасної України (2008, том 8), Енциклопедії для видавця та журналіста (2010). Автор фотоілюстрацій, редактор науково-документального збірника «Українське суспільство і наркотики: розвиток нового стратегічного підходу. Міжнародна конференція високого рівня, Київ, 21—23.05.2012» (рос. мовою, 2012).

Вибрані статті, нариси[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]

Друкувався у відомчих збірниках СБУ та науковому і документальному журналі «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». Редактор книжки Анатолія Волощука «Сыщики… и смех и грех…» (2010). Сценарист і режисер документальних фільмів серії «Служба безпеки: регіони — Центр» (1998—1999). Консультант документального фільму «Сандармох» (режисер Олександр Рябокрис, Перший національний, 2007). Автор низки статей у Вікіпедії.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Секретар Національної спілки журналістів України (з травня 2017 року). Член правлінь Київської організації НСЖУ (з 2012) і Київської обласної організації Національної спілки письменників України (з 2015), член комісії НСПУ з військово-патріотичної літератури. Член експертної ради Державного комітету телебачення і радіомовлення України з питань аналізу та оцінки видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України (з 27.01.2017)[16]. Перший заступник голови наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів, член ради Міжнародного об'єднання «Соловецьке братство», член Клубу славетних Шевченків, Української асоціації ветеранів — співробітників спецпідрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю («К») Служби безпеки України. Був членом науково-редакційної ради громадсько-правового журналу «Комітет», редакційної ради газети «Експрес-об'ява».

Член оргкомітетів і учасник спортивних та доброчинних акцій преси: Традиційного дитячо-юнацького футбольного турніру на приз газети «Експрес-об'ява» (2001—2009, м. Жмеринка Вінницької області), міжнародного футбольного матчу дружби «Журналіст України» — «Шпіґель» (2006, м. Київ)[17], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[18] (2008, м. Черкаси; 2011—2012, м. Київ; 2013, м. Переяслав-Хмельницький — Київ; 2014—2016, м. Київ), Першого всеукраїнського турніру з футболу серед команд засобів масової інформації (2013, м. Київ)[19]. Координатор від НСЖУ фотовиставок «Журналісти на передовій» (також один з авторів світлин), «Донбас: діти війни», «Рік Верховної Ради восьмого скликання» (Київ, 2015)[20][21][22]. Член комісії з розгляду питань щодо присудження Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки (з 2015)[23]. Був членом журі Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (2011—2013, м. Судак, Автономна Республіка Крим).
Делегат XII і XIV звітно-виборних конференцій Київської організації НСЖУ (17.02.2012, 29.03.2017), XII, XIV з'їздів НСЖУ (24—25.04.2012, 20—21.04.2017), VII звітно-виборної конференції Українського фонду культури (20.12.2012), VII і VIII позачергових з'їздів письменників України (29.11.2014, 31.03.2017).

У складі делегацій громадськості брав участь у міжнародних днях пам'яті жертв політичних репресій, неодноразово відвідував з цією метою меморіали в Левашово (Левашовське меморіальне кладовище, Санкт-Петербург), урочищі Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії та Соловецькі острови (РФ). Учасник міжнародних форумів, семінарів, круглих столів, науково-практичних конференцій з питань історії та журналістики, що проводилися, зокрема, в містах Санкт-Петербург (РФ), Київ (Україна), Казімеж-Дольни[24] (Польща, 13—14.09.2014), а також учасник обласних літературно-мистецьких свят «Веселки над Київщиною», Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання»[25] (07.11.2012, 18.10.2013, 18.10.2016, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область), паломницької місії на Афон (2014, Греція), прощі «Соловецького братства» в Україні (03—11.08.2014) та ін. Перебував у творчому відрядженні письменників на Донеччину в зону воєнних дій (12—15.10.2015)[26], учасник візиту делегації НСЖУ до Китаю (02—10.07.2017)[27].

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Має також Сертифікат вдячності Державної служби України з контролю за наркотиками (2013) — «за видатний внесок у розробку Стратегії державної політики України щодо наркотиків на період до 2020 року».

Захоплення[ред.ред. код]

Історичні, краєзнавчі дослідження, фотографія, спорт, подорожі. Займався спортивною гімнастикою в ДЮСШ (1972—1976, м. Краматорськ Донецької області), II спортивний розряд. Віце-чемпіон відкритого міського турніру з банджі-джампінгу «Київ-джамп» (2001). Переможець у міжнародному турнірі з футболу серед команд ветеранів на приз газети «Експрес-об'ява» (2009, м. Жмеринка Вінницької області)[28], учасник матчів з екстремального футболу на Говерлі, воротар команди «Журналіст України» (2001—2010). Учасник міжнародних автопробігів і авторалі журналістів (2004—2008), поїздок журналістів і турпоїздок за кордон — загалом до понад 30 країн Європи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт НІА «Укрінформ». Сергій Шевченко: блоги автора
  2. Український список Сандармоху (оновлений)
  3. Українські Соловки
  4. "Автори «Столиці» — в когорті кращих! Столиця, № 22 (525), 28 травня — 3 червня 2004. — С. 2
  5. Лауреати премії імені Івана Франка 2004—2010 роки
  6. Сайт Клубу славетних Шевченків. Шевченко развивают традиции меценатства
  7. Лауреати Мистецької премії «Київ» 2014 року
  8. Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
  9. Офіційний веб-сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Літературно-художнє видання «Соловецький реквієм»
  10. Соловецький реквієм
  11. Столичні журналісти видали фотоальбом «Майдан гідності»
  12. Видано книжку спогадів про колишнього голову СБУ Валерія Малікова
  13. Редактор роману-трилогії «Вершина» Сергій Шевченко
  14. Анатолій Сахно. Острів Хо. Поріг болю: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. — К.: Ярославів Вал, 2017.
  15. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 Київська область
  16. Наказ Держкомтелерадіо від 27.01.2017 № 19 «Про затвердження складу експертної ради Державного комітету телебачення і радіомовлення України з питань аналізу та оцінки видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України»
  17. Сергій Шевченко. Футбольні вершини журналістів. / Слово — зброя? — К.: ТОВ «УВПК „ЕксОб“», 2009. — С. 542—548
  18. Культура мови — культура нації
  19. Турнір з футболу серед команд ЗМІ
  20. Світлини з «гарячих точок»
  21. У Києві презентували фотовиставку «Донбас: діти війни»
  22. У Верховній Раді відкрито виставку робіт парламентських фотокореспондентів
  23. Сайт «Літературна Київщина» Київської обласної організації НСПУ
  24. Українсько-польський форум журналістів засуджує використання російських ЗМІ як зброї для підтримки кремлівської агресії
  25. Історико-культурологічний форум «Сікорські читання»
  26. Майстри художнього слова відвідали зону проведення АТО
  27. Сергій Шевченко. Тиждень у Піднебесній: візит українських журналістів за Великий китайський мур (ФОТО). Вектор Ньюз. 13—14 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017. 
  28. Співорганізатори футбольного турніру — журналісти

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — Київ: Персонал, 2010.
  • Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009.
  • Сергій Шевченко: [біогр. довід.] // Сучасні письменники України: біобібліографічний довідник / Національна спілка письменників України; упоряд. А. І. Гай; ред. О. Курило. — Уточнений і доп. — Біла Церква: Київське обласне творче об'єднання «Культура»: Буква, 2012. — 568 с. — С. 498. ISBN 978-966-2927-05-6
  • Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013.
  • Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про Dies irae // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ: науковий і документальний журнал. — № 1 (42). — 2014.
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — Київ: Фенікс, 2010.
  • Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
  • Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008.
  • Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. — Київ: Фенікс, 2006.
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Українські Соловки. — Київ: ЕксОб, 2001.
  • У тіні кремлівської стіни // Київський журналіст: альманах Київської спілки журналістів, 2013.
  • Шевченки кличуть на толоку // Урядовий кур'єр, № 53 (4204), 23.03.2010.
  • Толока Шевченків // Українське слово, № 50 (3509), 15—21.12.2010.

Посилання[ред.ред. код]