Семмі Лоугорн
| Семмі Лоугорн | |
|---|---|
 | |
| Джордж Біслі, Семмі Лоугорн, Джиммі Лі Робінсон, Віллі Блек і Літтл Віллі Андерсон у клубі B.L.U.E.S. в Чикаго, 1979 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Семюел Девід Лоугорн |
| Дата народження | 12 липня 1935 |
| Місце народження | Літл-Рок, США |
| Дата смерті | 29 квітня 1990 (54 роки) |
| Місце смерті | Чикаго, Іллінойс, США |
| Роки активності | з 1990 |
| Громадянство | США |
| Професія | музикант |
| Інструменти | гітара, співак |
| Жанр | блюз |
| Співпраця | Віллі Коббс, Мадді Вотерс |
Се́ммі Ло́угорн (англ. Sammy Lawhorn), повне ім'я Се́мюел Де́від Ло́угорн (англ. Sammy David Lawhorn; 12 липня 1935, Літл-Рок, Арканзас — 29 квітня 1990, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий гітарист-сайдмен і співак. Співпрацював з Віллі Коббсом і Мадді Вотерсом.
Біографія[ред. | ред. код]
Семюел Девід Лоугорн народився 12 липня 1935 року в Літл-Рок, штат Арканзас. У віці 15 років розпочав музичну кар'єру, коли акомпанував Емлору Міклу відомому під сценічним ім'ям Дріфтінг Слім. За підтримки Сонні Бой Вільямсона II почав виступати разом з ним на радіо-шоу «King Biscuit Radio Show». У Х'юстона Стекхауса брав уроки гри на слайд-гітарі. У 1953–1958 проходив службу у Військово-морських силах США, тоді ж близько 5 років пропрацював аерофотографом на розвідувальному літаку у Кореї, був поранений. Після звільнення за станом здоров'я у 1958 році оселився у Мемфісі (Теннессі), де почав записуватися з такими музикантами як Рой Браун, Едді Бойд (1961), the Five Royales і Віллі Коббс.
Наприкінці 1950-х переїхав до Чикаго. З початку середини 1960-х почав грати з Мадді Вотерсом (у 1957 році гурт Вотерса залишив Джиммі Роджерс, аби розпочати сольну кар'єру, тому місце другого гітариста було вакантне); найперші записи «My Dog Can't Bark» і «Birdnest on the Ground». Разом з Вотерсом виступив у програмі The Blues на канадському телебаченні. Співпрацював з Вотерсом до кінця 1970-х років (взяв участь у записах Live (At Mr. Kelly's) і The London Muddy Waters Sessions). Також акомпанував у складі гурту Вотерса таким музикантами як Біг Мама Торнтон, Джон Лі Гукер і Отіс Спенн. У 1973 році був звільнений з гурту за пияцтво.
Після того як залишив Вотерса, Лоугорн організував власний гурт, з яким концертував у клубах Чикаго (зокрема регулярно виступав у клубі Theresa's). Брав участь у записах альбомів I Got What It Takes (1975) Коко Тейлор, On Tap (1974) Джуніора Веллса і Take Me Back (1987) Джеймса Коттона.
Помер 29 квітня 1990 року у віці 54 років в Чикаго, Іллінойс.
Дискографія[ред. | ред. код]
- The Bluesmen of the Muddy Waters Chicago Blues Band, vol. 2 (Spivey, 1968)
- Living Chicago Blues Volume 3 (Alligator, 1978) з Пайнтопом Перкінсом
- After Hours (Isabel, 1980)
Література[ред. | ред. код]
- Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня 2005. — Т. 2. — P. 585. — ISBN 0415926998.
- Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 163. — ISBN 978-0-313-34423-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на Allmusic (англ.)
- Дискографія на Discogs (англ.)
|
