Сесіл Гармсворт, 1-й Барон Гармсворт
| Сесіл Гармсворт, 1-й Барон Гармсворт | |
|---|---|
| англ. Cecil Harmsworth, 1st Baron Harmsworth | |
 | |
| Народився |
23 вересня 1869[1] St John's Woodd, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство |
| Помер | 13 серпня 1948[1][2] (78 років) |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Триніті-коледж |
| Знання мов | англійська |
| Титул | барон і Baron Harmsworthd |
| Посада | Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[3], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[3] і Член 28-го парламенту Сполученого Королівства[d][3] |
| Партія | Ліберальна партія |
| Рід | Harmsworthd |
| Батько | Альфред Гармсворт (адвокат)[2] |
| Мати | Джеральдін Мері Гармсворт[2] |
| Брати, сестри | Альфред Гармсворт, 1-й віконт Норткліфф і Сер Роберт Лестер Гармсворт, 1-й Баронет |
| У шлюбі з | Emilie Alberta Maffettd |
| Діти | Cecil Desmond Bernard Harmsworth, 2nd Baron Harmsworthd[2], Cecil Alfred Hamilton Harmsworthd[2], Stella Mary Harmsworthd[2], Daphne Cecil Rosemary Harmsworthd[2] і Eric Beauchamp Northcliffe Harmsworthd[2] |
Сесіл Бісхопп Гармсворт, 1-й Барон Гармсворт (23 вересня 1869 — 13 серпня 1948) — британський бізнесмен і ліберальний політик. У 1915 році він працював заступником державного міністра внутрішніх справ, а з 1919 по 1922 рік – заступником державного міністра закордонних справ.
Фон[ред. | ред. код]
Гармсворт народився в Александра-Террас, Сент-Джонс-Вуд, Лондон, як третій син Альфреда Гармсворта та Джеральдін Мері, дочки Вільяма Маффетта. Він був молодшим братом власників газет Альфреда Гармсворта, 1-го віконта Норткліффа, і Гарольда Гармсворта, 1-го віконта Ротерміра, а також старшим братом сера Лестера Гармсворта, 1-го баронета, і сера Гілдебранда Гармсворта, 1-го баронета. У нього також було ще четверо молодших братів і чотири сестри. Він здобув освіту в гімназії St Marylebone і Дублінському Трініті-коледжі[4].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Хармсворт був кандидатом від ліберальної партії на додаткових виборах 1901 року в північно-східному виборчому окрузі Ланаркшира, але програв кандидату від ліберальної юніоністської партії. Він був обраний до Палати громад Дройтвіча в 1906 році, і займав це місце, поки не зазнав поразки на загальних виборах у січні 1910 року[4][5]. Він знову увійшов до Палати громад як представник Лутона на проміжних виборах 1911 року і продовжував засідати у виборчому окрузі до 1922 року[4][6]. З 1911 по 1915 рік він був особистим парламентським секретарем Уолтера Рансімена, а потім недовго обіймав посаду під керівництвом Г. Х. Асквіта як заступник державного міністра внутрішніх справ з лютого по травень 1915 року[4]. Однак він не служив у коаліційному уряді, сформованому Асквітом у травні 1915 року.
Після того, як Девід Ллойд Джордж став прем'єр-міністром у грудні 1916 року, Гармсворт був членом секретаріату прем'єр-міністра між 1917 і 1919 роками та заступником держсекретаря у закордонних справах між 1919 і 1922 роками в коаліційному уряді Ллойд Джорджа. Він також ненадовго працював виконувачем обов’язків міністра блокади в 1919 році[4]. У 1939 році він був підвищений до перів як барон Гармсворт з Егама в графстві Суррей. Він став постійним дописувачем у Палаті лордів, зробивши свою останню промову в червні 1945 року[7].
Окрім політичної кар'єри Гармсворт був директором Amalgamated Press і головою Associated Newspapers, заснованої його братом лордом Норткліффом. Він опублікував «Задоволення та проблеми в Південній Африці» (1908), «Безсмертні з перших рук» (1933) і «Маленька книжка про риболовлю» (1942)[4].
Гармсворт придбав Будинок доктора Джонсона та відреставрував його в музей, відкритий для публіки. Він також був активним членом Сільванського дебатного клубу, який заснував його батько, і служив його скарбником.
Його щоденники включають світські зустрічі з впливовими людьми, включаючи суфражисток, таких як Агнес Харбен та її чоловік[8].
Сім'я[ред. | ред. код]
Лорд Гармсворт одружився зі своєю кузиною Емілі Альбертою, дочкою Вільяма Гамільтона Маффетта, у 1897 році. Дружина 1873 року народження померла 1942 року. Лорд Хармсворт пережив її на шість років і помер у серпні 1948 року у віці 78 років. Його спадкоємцем у баронстві став його старший син, що вижив, Сесіль[4].
Література[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Hansard 1803–2005
- ↑ а б в г д е ж thepeerage.com Cecil Bisshopp Harmsworth, 1st Baron Harmsworth
- ↑ leighrayment.com House of Commons: Dover to Dulwich and West Norwood. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 19 листопада 2009.
- ↑ leighrayment.com House of Commons: London University to Lymington. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 19 листопада 2009.
- ↑ Hansard Mr cecil Harmsworth. Архів оригіналу за 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
- ↑ Harmsworth, Cecil; Thorpe, Andrew; Toye, Richard. Parliament and politics in the age of Asquith and Lloyd George: the diaries of Cecil Harmsworth, MP, 1909-1922. Т. 50. Cambridge: Royal Historical Society (Great Britain). с. 109. ISBN 978-1-107-16245-7. OCLC 951557582.
Посилання[ред. | ред. код]
- Hansard 1803–2005: contributions in Parliament by Cecil Harmsworth
- Cecil Harmsworth papers at the University of Exeter
|
