Скісок
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Скі́сок — господарський ніж, який робили зазвичай з уламка коси[1][2]. Міг мати й інші назви: «кі́ска»[3][4], «коса́р»[5], «різець», «сікач», «чепель»[6][7].
Колись вживався у хатньому господарстві для різноманітних робіт: колоття скіпи, скобління стола, очищання гілля від кори. На російській Півночі великі скіски застосовували для розчищання від чагарника невеличких земельних ділянок[8].
Скісок могли використовувати і як небезпечну бритву[1][2].
- Скіском також називали мітку на вусі у вівці: у вигляді або з навскоси прорізаного, або навскоси зрізаного вуха[2].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скісок
- ↑ а б Скісок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Скісок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 135.
- ↑ Кіска // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кіска // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 246.
- ↑ Косарь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 290.
- ↑ Нож. Русско-украинский словарь.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Косарь. // Куликовский Г. Словарь областного олонецкого наречия в его бытовом и этнографическом применении / Издание отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук. — Спб., 1898. — С. 41. Архів оригіналу за 27 лютого 2021.