Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скіпка горить у світці
Скі́пка [1] або лучи́на [2] [3] , рідко скіпе́ць [4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.
Світач у садибі з Волинського Полісся. Музей у Пирогові
Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки . Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним»[5] [6] . Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця [7] (світича, світлача )[8] . Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач : скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах[9] .
Російська селянка пряде при скіпці
Скіпка («скі́па» ) — покрівельний матеріал, коротка дранка [1] [10]
Скіпка — те ж саме, що й скабка , тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру[1]
Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися
Гидко й скіпками взяти — дуже огидний
Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний
Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса : кому йдеться, то й на скіпку прядеться )
Добра пряха і на скіпці напряде
За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)
↑ а б в Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — : Кіевская старина , 1907—1909. — С. 383.
↑ Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — : Кіевская старина , 1907—1909.
↑ Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — : Кіевская старина , 1907—1909.
↑ Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.