Скі́пка[1] або лучи́на[2][3] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі. Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця[4]. Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок.
Оцінки щодо тривалості горіння скіпки розбігаються. В англійському джерелі (1823) The book of trades, or Library of the useful arts («Книга ремесел, або Бібліотека корисних мистецтв») наводяться дані, що лучина довжиною 12 дюймів (30 см) згоряє протягом 10-15 хвилин[5]. Англійський натураліст Гілберт Вайт у книжці The Natural History and Antiquities of Selborne («Природнича історія і старожитності Сельборна») повідомляє, що скіпка в 72 см горить 57 хвилин[6]. Втім, тривалість горіння може істотно залежати від якості матеріалу: один автор XIX ст. пише, що «у той час як одна може тріщати і жевріти годину, друга спалахує і згоряє за десять хвилин»[7].
