Мокрицький Сергій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мокрицький.
Сергій Євгенович Мокрицький
Сергей Евгеньевич Мокрицкий
Ім'я при народженні Сергій Євгенович Мокрицький
Дата народження 18 лютого 1961(1961-02-18) (63 роки)
Місце народження Поліянівка, Житомирська область, УРСР, СРСР
Громадянство Росія Росія[1]
Національність українець
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1991)
Професія кінорежисер,
кінооператор
Нагороди Премія Москви
IMDb ID 0596364

Сергій Євгенович Мокрицький (рос. Сергей Евгеньевич Мокрицкий; нар. 18 лютого 1961(19610218)) — російський[2][3][4][5] режисер, оператор, та сценарист українського походження. Член Союзу кінематографістів Росії та Гільдії кінооператорів Союзу кінематографістів Росії.

Біографія[ред. | ред. код]

Сергій Мокрицький народився у селі Поліянівка, що на Житомирщині. Закінчивши школу в 17 років, поступив у Херсонське морехідне училище. У 1980 році проходив стажировку в Криму на військовому кораблі «Красний Кавказ».[6] З 1981 року працював радистом на Дунайському пароплавстві.[7]

Невдовзі зацікавився кінематографом і у 1983 році взяв участь в одеському конкурсі аматорських фільмів та зайняв у ньому третє місце.[8] У 1986 році з третьої спроби поступив на операторський факультет Всеросійського державного інституту кінематографії (майстерня Олександра Ґальперіна).[9] У період навчання проходив практику у 1988 році на Одеській кіностудії.[10] Після закінчення навчання в 1991 році працював на Одеській кіностудії та на «Мосфільмі».[7]

З 1997 по 2002 працював оператором для ТБ.[7][9] Упродовж 1997—2004 років працював оператором телепередачі «Ляльки» на каналі НТВ.[7]

У 2000 році разом з кількома іншими кінематографістами заснував у Москві кіностудію «ЧБК-фільм».[7] З 2005 року співпрацює зі студією «Нові люди».[9]

У 2008 році зрежисирував свій перший повнометражний художній фільм — «Чотири пори кохання»,[4] який у тому ж році потрапив в основну конкурсну програму найпрестижнішої російської кінопремії «Кінотавр».[11] У 2015 зняв свій перший фільм-блокбастер, що став 5-тим найкасовішим фільмом Росії за результатами 2015 року.[9]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер:[12]

Телебачення
  • 2007 — «Спецгрупа» (рос. Спецгруппа), телесеріал
  • 2009 — «Черчилль» (рос. Черчилль), телесеріал
  • 2019 — «Чернетка» (рос. Черновик), телесеріал
Повнометражні художні фільми
  • 2008 — «Чотири пори кохання» (рос. Четыре возраста любви)
  • 2012 — «День вчителя» (рос. День учителя)
  • 2015 — «Незламна» (рос. Битва за Севастополь)
  • 2016 — «Я — вчитель» (рос. Я — учитель)
  • 2018 — «Чернетка» (рос. Черновик)

Скандали[ред. | ред. код]

В інтерв'ю російському виданні «РІА» у 2015 році Мокрицький зізнався що має помешкання у окупованому Росією кримському місті Севастополі (на додачу до його помешкання у Москві), куди він за власним зізнанням регулярно їздить порушуючи державний кордон України.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ольга Жук. Битва за «Незламну». Україна молода. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
  2. ↑ Battle For Sevastopol unites [Битва за Севастополь об'єднує]. screendaily.com (англ.) . 19 травня 2014. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
  3. ↑ Lyudmila Pavlichenko - the Red hotshot [Людміла Павліченко - червона відчайдуха]. au.news.yahoo.com (англ.) . 12 листопада 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
  4. ↑ а б «Чотири пори кохання», Сергій Мокрицький [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.] — Kinokolo, 19.06.2010
  5. ↑ Сергій Мокрицький: «Не хочу стабільності, а то пішов би на завод» [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] — Сегодня, 22 Квітня 2014
  6. ↑ Сергей Мокрицкий. rustars.tv (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
  7. ↑ а б в г д Сергій Мокрицький // kinoafisha.ua/ua/, 2019
  8. ↑ Сергей Мокрицкий. rustars.tv (рос.) . Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
  9. ↑ а б в г Sergey Mokritsky [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Eurasia bridge, 2018 (англ.)
  10. ↑ Оператор и режиссер Сергей Мокрицкий о прививке от рутинной работы, везении и любимых актерах [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // tricolortvmag.ru, 31/06/2017 (рос.)
  11. ↑ У Сочі відкрився «Кінотавр» // ТСН, 8 червня 2008
  12. ↑ Sergey MOKRITSKY // kinoglaz.fr (англ.)
  13. ↑ Сергей Мокрицкий: это фильм про Севастополь, мистическую территорию // РИА, 08/05/2015 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Сергій Мокрицький на сайті IMDb (англ.)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мокрицький_Сергій_Євгенович&oldid=39426280