Комітет державної безпеки СРСР: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: bn:কেজিবি
Немає опису редагування
Рядок 32: Рядок 32:
* [[КДБ]] ([[1954]]—[[1991]])
* [[КДБ]] ([[1954]]—[[1991]])
Діяльність НКДБ в 1940—1941, МДБ в 1943—1953 і КГБ в 1954—1991 в країнах Балтії досліджується на веб-сайті «Документи КДБ в Інтернеті»<ref>[http://www.kgbdocuments.eu kgbdocuments.eu] Документи КДБ в Інтернеті. {{ref-ru}}, {{ref-en}}</ref>. Цей веб-сайт підтримується Центром досліджень геноциду і опору мешканців Литви, Естонським фондом розслідувань проти людства і латвійським сайтом «Злочини проти людства».
Діяльність НКДБ в 1940—1941, МДБ в 1943—1953 і КГБ в 1954—1991 в країнах Балтії досліджується на веб-сайті «Документи КДБ в Інтернеті»<ref>[http://www.kgbdocuments.eu kgbdocuments.eu] Документи КДБ в Інтернеті. {{ref-ru}}, {{ref-en}}</ref>. Цей веб-сайт підтримується Центром досліджень геноциду і опору мешканців Литви, Естонським фондом розслідувань проти людства і латвійським сайтом «Злочини проти людства».









== Керівники КДБ ==
== Керівники КДБ ==
Рядок 51: Рядок 44:
# [[Бакатін Вадим Вікторович]] (1991)
# [[Бакатін Вадим Вікторович]] (1991)


==Після СРСР==
В деяких республіках колишнього СРСР, ставшими незалежними [[Суверенна держава|суверенними державами]], діяльність та кадри колишнього КДБ поступово втрачають [[секретність]]. Так у [[Литва|Литві]] в [[2011]] році на сайті kgbveikla.lt опублікований список з '''238''' імен резервістів КДБ СРСР, що працювали на її території. Картотека з їх справами збереглася в особливому архіві Литви, про що повідомив [[Центр дослідження геноциду і опору жителів Литви|Литовський центр геноциду жителів і опору]].

{{початок цитати}}...У картках вказані особисті дані, військові звання, національність, партійна приналежність, освіта, номер наказу КГБ ЛССР і дата, коли особа було зараховано до резерву КДБ, номер справи військового з резерву КДБ<ref>[http://www.kgbveikla.lt/ Сайт проекту Kgbveikla.lt]{{ref-lt}}</ref>{{кінець цитати}} - сказано в повідомленні центру<ref>[[BBC]]: [http://www.bbc.co.uk/russian/rolling_news/2012/10/121003_rn_lithuania_kgb_reservists_list.shtml В Литве опубликован список резервистов КГБ]{{ref-ru}}</ref>.


== Символи відмінності ==
== Символи відмінності ==

Версія за 15:14, 3 жовтня 2012

Комітет державної безпеки СРСР
КДБ СРСР
Комитет государственной безопасности СССР
КГБ СССР
Емблема КДБ СРСР
Країна: СРСР СРСР
Дата заснування: НКВС
(1917 - 1946)рр,
КДБ УРСР як частину КДБ СРСР
(13 березня 1954 - 1991 )рр,
Реорганізація
(20 вересня 1991) р. у Служба безпеки України
Ліквідована: 3 грудня 1991 року.
Юрисдикція: Верховна Рада СРСР
Штаб-квартира: м. Москва, Будівля органів держбезпеки на Луб'янці, Будинок 1/3
Чисельність: 480 000 осіб (1991)
Попередня
служба:
Міністерство державної безпеки СРСР
Наступна
служба:
Міжреспубліканська служба безпеки СРСРd, Central Intelligence Service of the USSRd, State Border Protection Committee of USSRd, KGB of RSFSRd, Committee for State Security of the Belarusian Soviet Socialist Republicd, Служба безпеки України, Комітет державної безпеки Республіки Білорусь і Комітет національної безпеки Казахстану
Керівництво
Голова Сєров Іван Олександрович, Семичасний Володимир Юхимович, Андропов Юрій Володимирович, Федорчук Віталій Васильович, Шелєпін Олександр Миколайович, Чебриков Віктор Михайлович, Крючков Володимир Олександрович, Бакатін Вадим Вікторович і Chairman of the KGBd
CMNS: Комітет державної безпеки СРСР у Вікісховищі

Комітет державної безпеки СРСР (КДБ СРСР) (рос. Комитет государственной безопасности СССР, КГБ СССР)[1] — cоюзно-республіканський орган державного управління у сфері забезпечення державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, утворений 13 березня 1954 року шляхом виділення з МВС СРСР ряду управлінь, служб і відділів. У систему КДБ входили органи державної безпеки, прикордонні війська і війська урядового зв'язку, органи військової контррозвідки, навчальні заклади і науково-дослідні установи. Виконував завдання захисту комуністичного режиму СРСР від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Здійснював функції політичної розвідки за кордоном для уряду Радянського Союзу, а також функції політичної контррозвідки на території СРСР.

У 1978 р. Ю. В. Андропов, будучи Головою КДБ, добився підвищення статусу органів ДБ і виводу з прямого підпорядкування Ради Міністрів СРСР. 20 березня 1991 року отримав статус центрального органу державного управління СРСР, очолюваним міністром СРСР. Ліквідовано 22 жовтня 1991 року[2].

Історія

Файл:70 years anniversary of KGB USSR.jpg
Конгрес КДБ 70 років, 1987

Діяльність НКДБ в 1940—1941, МДБ в 1943—1953 і КГБ в 1954—1991 в країнах Балтії досліджується на веб-сайті «Документи КДБ в Інтернеті»[3]. Цей веб-сайт підтримується Центром досліджень геноциду і опору мешканців Литви, Естонським фондом розслідувань проти людства і латвійським сайтом «Злочини проти людства».

Керівники КДБ

  1. Сєров Іван Олександрович (1954 — 1958)
  2. Шелепін Олександр Миколайович (1958 — 1961)
  3. Семичасний Володимир Юхимович (1961 — 1967)
  4. Андропов Юрій Володимирович (1967 — 1982)
  5. Федорчук Віталій Васильович (1982)
  6. Чебриков Віктор Михайлович (1982 — 1988)
  7. Крючков Володимир Олександрович (1988 — 1991)
  8. Шебаршин Леонід Володимирович (1991)
  9. Бакатін Вадим Вікторович (1991)

Після СРСР

В деяких республіках колишнього СРСР, ставшими незалежними суверенними державами, діяльність та кадри колишнього КДБ поступово втрачають секретність. Так у Литві в 2011 році на сайті kgbveikla.lt опублікований список з 238 імен резервістів КДБ СРСР, що працювали на її території. Картотека з їх справами збереглася в особливому архіві Литви, про що повідомив Литовський центр геноциду жителів і опору.

...У картках вказані особисті дані, військові звання, національність, партійна приналежність, освіта, номер наказу КГБ ЛССР і дата, коли особа було зараховано до резерву КДБ, номер справи військового з резерву КДБ[4]

- сказано в повідомленні центру[5].

Символи відмінності


Див. також

Примітки

  1. До прийняття закону «О Совете Министров СССР» (5 июля 1978 г.) — Коміте́т державної безпеки при Раді Міністрів СРСР
  2. 3 грудня 1991 року Президент СРСР М. С. Горбачев підписав Закон «О реорганизации органов государственной безопасности», на підставі якого ліквідація КДБ була узаконена остаточно
  3. kgbdocuments.eu Документи КДБ в Інтернеті. (рос.), (англ.)
  4. Сайт проекту Kgbveikla.lt(лит.)
  5. BBC: В Литве опубликован список резервистов КГБ(рос.)

Посилання