Шипшина: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Addbot (обговорення | внесок) |
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q34687) |
||
Рядок 73: | Рядок 73: | ||
{{Link GA|de}} |
{{Link GA|de}} |
||
{{Link GA|fr}} |
{{Link GA|fr}} |
||
[[no:Roser]] |
Версія за 14:07, 14 квітня 2013
Шипшина | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Шипшина — дикорослий рід рослин родини трояндових (розових).
В Україні відомо близько 50 видів. Плоди деяких видів (зокрема коричної) містять багато вітаміну С, цукру, каротину тощо.
Настоянки, сиропи, відвари з плодів шипшини використовуються у медицині при захворюваннях печінки, авітамінозах тощо.
Збирається в кінці серпня, коли рослина має плід червоного кольору.
Будова шипшини
Має складні листки, сітчасте жилкування, черешковий вид листку, стебло з камбієм, стрижневу кореневу систему, дві сім'ядолі (належить до класу Дводольні). Шипшина голчаста — Rosa acicularis Lindl.
Різновиди
В Україні велика різноманітність шипшин (близько 50 видів). Серед них найчастіше трапляються:
- Шипшина собача (Rosa canina L.) Шипшина собача росте на всій території України на схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян.
- Шипшина корична (R. cinnamomea L.) Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Кущ з сизувато-зеленими часто опушеними листками й характерним яблуневим запахом пагонів.
- Шипшина зморшкувата (R. rugosa Thunb.) Кущ з опушеними шипами і виразно зморшкуватими листками, поширений переважно в культурі.
- Шипшина яблунева (R. pomifera Herrm.) Відзначається темно-рожевими пелюстками, округлими пурпуровими плодами (до 3 см завдовжки), поширена по чагарникових заростях, кам'янистих відслоненнях і на пісках лісостепової частини України.
- Шипшина голчаста (Rosa acicularis Lindl) росте у лісовій і степовій зонах, у горах (до альпійського поясу), зазвичай, на лісових галявинах, у заростях чагарників, на берегах річок, струмків, вологих і степових луках, на схилах і кам'янистих розсипах.
Заготівля та використання плодів
Збирають плоди в період їхньої стиглості, наприкінці серпня — у вересні; збирати слід обережно, вручну, у брезентових чи інших рукавицях, безпосередньо з куща, причому тільки цілі яскраво-червоні, незіпсовані плоди, коли вони ще тверді, намагаючись не м'яти їх. Перестиглі плоди стають соковитими, м'якими й збирати їх важче. Складати плоди слід у кошики, обтягнуті тканиною, збирання слід закінчити до настання заморозків. Свіжозібрані плоди треба негайно сушити.
Сушать плоди в добре нагрітих печах, на залізних листах або сітках, трохи відкривши заслінку й трубу печі для витягування вологи. Щоб краще використати обсяг печі для сушіння найбільшої кількості ягід, сітки з ягодами ставлять на цеглинах у 2—3 ряди, але при цьому треба стежити, щоб повітря мало вільний доступ до всіх ягід і щоб ягоди не підгоріли. Можна їх сушити в плодоовочевих сушарках при температурі 80—90° С, а в південних районах — на сонці. Сухі ягоди шипшини оранжево-червоні, смак кислувато-солодкий, вони без запаху.
Настої з коренів шипшини й плодів здавна застосовували в народній медицині у випадку захворювання печінки й шлунково-кишкового тракту. При катарі шлунка зі зниженою кислотністю застосовують настій з 3 столових ложок ягід шипшини на 1 л води по 1/2 склянки 3 рази на день.
-
Квітка -
Плід
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |