Тимчасовий уряд Албанії

{{Infobox Former Country |native_name = Qeveria e Përkohshme e Shqipërisë |conventional_long_name = Тимчасовий уряд Албанії |common_name = Albania | |year_start = 1912 |year_end = 1914 | |continent = Європа |region = Балкани |country = Албанія |era = Перша світова війна | |event_start = Проголошення незалежності |date_start = 4 грудня |event_end = Проголошення монархії |date_end = 21 лютого | |p1 = Османська Албанія |flag_p1 = Ottoman Flag.svg |p2 = Албанський вілайєт |flag_p2 = Flag of Albanian Provisional Government (Jun-Nov 1912).svg |s1 = Князівство Албанія |flag_s1 = Albania 1914 Flag.svg |s2 = Республіка Центральна Албанія |flag_s2 = Essad Pasha's flag.svg |image_flag = Flag of Albanian Provisional Government 1912-1914.svg |image_coat = |image_map = Albania in 1912.jpg |image_map_caption= Пропоновані кордони Албанії під час Балканських війн | |capital = Вльра |national_motto = Atdheu mbi te gjitha
"Homeland above all" |national_anthem = Himni i Flamurit
"Hymn to the Flag" |common_languages = албанська |currency = |government_type = Тимчасовий уряд |title_deputy = прем'єр-міністр |deputy1 = Ісмаїл Кемалі |year_deputy1 = 1912–1914 |deputy2 = en:Fejzi Alizoti |year_deputy2 = 1914 |legislature = [[Асамблея Вльори|Асамблея] |house1 = Сенат }} Тимчасовий уряд Албанії (алб. Qeveria e Përkohshme e Shqipërisë) — перший уряд незалежної Албанії, що діяв на частині її території у 1912–1914 роках до офіційного міжнародного визнання країни.

Історія

28 листопада 1912 року загальноалбанський конгрес у Вльорі прийняв декларацію Незалежності Албанії і сформував тимчасовий уряд на чолі з Ісмаїлом Кемалі. Кемалі хотів скласти кабінет з представників знаті і колишніх чиновників османської адміністрації, розраховуючи, що такі люди зможуть розташувати до себе як великі держави, так і Османську імперію, але делегати його не підтримали, і склад уряду піддався перегляду. У підсумку в нього увійшло вісім міністрів. І.Кемалі зайняв за сумісництвом пост міністра закордонних справ, його заступником по кабінету став католицький священик Нікола Качоррі, а Луїдь Гуракучі зайняв посаду міністра освіти. Сфера юрисдикції Тимчасового уряду крім Вльори поширювалася на міста Люшня, Фієр, Берат і Гірокастра.

3 грудня 1912 Османська імперія підписала умови перемир'я з Болгарією, Сербією і Чорногорією, і почала роботу Лондонська Конференція послів, яка повинна була продиктувати представникам воюючих сторін умови миру і виробити план розділу колишніх османських володінь в Європі; албанське питання знаходився в центрі уваги конференції. 29 червня 1913 Конференція послів ухвалила рішення про статус албанської держави, що створювалась:: вона мала стати автономним суверенним спадковим князівством. Контроль за цивільною адміністрацією і фінансами покладалися на Міжнародну контрольну комісію, складену з представників шести держав-гарантів і одного делегата від Албанії.

Уряд Ісмаїла Кемалі вважалося великими державами лише одним з існуючих локальних урядів; всі його спроби за підтримки Риму і Відня домогтися визнання в якості основного не увінчалися успіхом. Проте хоч його й не визнавали де-юре, з ним доводилося рахуватися де-факто. Влітку 1913 Тимчасовому уряду вдалося заручитися підтримкою північних гірських районів Албанії, а влітку Була зроблена спроба залучити на свій бік великого землевласника з Центральної Албанії Ессада Топтані. Той погодився зайняти пост міністра внутрішніх справ, але повернувся до себе в Дуррес для формування нібито урядової жандармерії.

У вересні 1913 року в деяких населених албанцями районах Косово та Македонії спалахнуло албанське повстання під гаслами національного визволення і возз'єднання з Албанією. Воно було придушене сербськими військами, які стали просуватися вглиб власне албанської території, прагнучи встановити новий «стратегічний кордон». Сербський уряд змусив відступити лише через пред'явлений Австро-Угорщиною 18 жовтня ультиматум сербському уряду.

Вересневі події надихнули топтання на серію сепаратистських дій, що призвели в підсумку до проголошення «Сенату Центральної Албанії», що не підкоряється Тимчасовому уряду.

Рішення Конференції послів про надання Албанії статусу спадкової монархії застали зненацька І.Кемалі. Деякі з його акцій (підтримка проекту албано-болгаро-турецького союзу, планів возз'єднання Косово і Чамера з Албанією) підірвали його авторитет в Міжнародній контрольній комісії: члени комісії стали підозрювати його в спробі змови проти Комісії з метою відсторонити її від албанських справ.

Ісмаїл Кемалі був запрошений на засідання Міжнародної консультативної комісії, на якому було прийнято рішення про відставку Тимчасового уряду у Вльоі і про передачу управління в руки Міжнародної контрольної комісії. В офіційному повідомленні, датованому 22 січня 1914, говорилося, що «голова Тимчасового уряду, будучи переконаним в тому, що єдиним засобом до припинення стану смути і анархії, що панують в країні, є конституювання єдиного уряду для всієї Албанії і що в справжніх умовах цього можна досягти тільки передачею влади в руки Міжнародної контрольної комісії, що представляє великі держави, відновлює своє прохання, з якою він вже звертався ». На закінчення зазначалося, що члени комісії, «віддавши належне патріотичних почуттів Його Високоповажності Ісмаїла Кемаль-бея», погодилися з ним.