Натуралізм (живопис): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучив файл 1_01174.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем JuTa. Причина: No source since 24 August 2015. |
SOMBot (обговорення | внесок) м більше не розпізнається як ізольована |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
* [[Скульптура Франції 19 століття]] |
* [[Скульптура Франції 19 століття]] |
||
{{Ізольована стаття}} |
|||
[[Категорія:Мистецькі течії]] |
[[Категорія:Мистецькі течії]] |
Версія за 11:07, 26 липня 2016
Натуралізм (живопис) — (від лат. natura — «природа») — пізній етап розвитку французького реалістичного живопису, що припав на 1870-і роки. Натуралістами називали колишніх художників-академістів, які прагнули якомога більш точно, фотографічно закарбувати сучасну дійсність, зокрема, повсякденне життя селянства і робітничого класу.
У порівнянні з творами Курбе соціально-критична й сатирична складові в творах натуралістів відійшли на другий план. До появи терміна «імпресіонізм» його представників зараховували до натуралістів (так, наприклад, надходить Золя в нарисі 1868 «Натуралісти»). У міру того, як імпресіоністи отримували все більше визнання, інтерес до натуралізму сходив нанівець.
Не слід плутати натуралістичний підхід до мистецтва з літературним натуралізмом — напрямом у літературі кінця XIX і початку XX століття, яке, крім Золя, представляли Гі де Мопассан і Теодор Драйзер.
В широкому обсязі натуралізм був притманний станковій та монументальій скульптурі в період її образного занепаду в 19 столітті. Як і мало обдаровані художники, армія малоталановитих скульпторів компенсувала відсутність таланту надзвичайно точним відтворенням меблів і аксесуарів, модних чи псевдоісторичних деталей костюмів, зачісок, зморшок на одязі тощо. Композиція, гідна для побутового живопису, механічно переносилась в скульптуру, що привносило в неї банальність, засушеність і помертвілість. Натуралістично виконану скульптуру та монументи не рятували ні штучний пафос, ні вигідні сюжети, ні звертання до уславлених постатей минулого чи сьогодення.
-
ск. Джованні Дюпре, «Джотто», Уффіці, 1845 р.
-
«Арнольфо ді Камбіо», Соборна площа, ск. Луїджі Памплоні, 1830 р.
-
Поет Петрарка, ніша палацу Уффіці.
Завдання безпристрасного, але точного фіксування реальності, які ставили перед собою митці цього напрямку в живопису і в скульптурі, з успіхом виконувала фотографія.