Актова зала старого корпусу Московського університету: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Antwq (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Dgho (обговорення | внесок) м Dgho перейменував сторінку з Московський університет, Актова зала старого корпусу на [[Актова зала старого корпусу Московського універс... |
(Немає відмінностей)
| |
Версія за 13:20, 24 вересня 2017
| Актова зала старого корпусу університету (Москва ) Актовй зал старого корпуса или Большая аудитория | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Країна | Росія | |||
| Місто | Москва | |||
| Стиль | класицизм, ампір | |||
| Засновник | Шувалов Іван Іванович та імператриця Єлизавета Петрівна | |||
| Перша згадка | 1755 р. | |||
| Початок будівництва | 1786 р. | |||
| Побудовано | перебудови в 1817-1819 рр після пожежі | |||
|
Основні дати: 1817-1819 | ||||
| Стан | задовільний | |||
Московський університет, Актова зала старого корпусу— унікальний зразок старовинного світського інтер'єру 1817-1819 рр. в стилі ампір, створений в Московському університеті Доменіко Жилярді і збережений донині.
Твір архітектора Казакова
Реалізація ідеї університетської освіти західноєвропейського зразка в Російській імперії випала на долю Шувалова Івана Івановича, вихованого на ідеях французького просвітництва. За сприяння імператриці Єлизавети Петрівни був виданий наказ про створення університету в Москві 26 квітня (7 травня за новим стилем) 1755 року. Університет первісно розмістили в пристосованому приміщенні, де він і функціонував декілька років.
Задум окремого приміщення університету розроблявся з урахуванням вимог мистобудівного плану Москви 1775 р., згідно котрого університет планували вибудувати вздовж вулиці Мохової неподалік від Кремля. Навпроти земельної ділянки університету передбачалось також створення декількох міських площ. У російській архітектурній практиці тої доби панувала палацова архітектура французького зразка. Типовий проект палацу і був пристосований під навчальний заклад. Проект доручили створити відомому московському архітекторові Матвію Казакову. Величну споруду університету Матвій Казаков відокремив від вулиці і дрібної, хаотичної забудови навпроти металевими гратами та почесним двором ( курдонером ). Споруду урочисто заклали лише 23 серпня 1786 року і закінчили 1793 року[1].
Реалізація в повному обсязі проекту ансамблю з відкритими площами розтяглася на десятиліття і була реалізована лише в 1930-ті рр., коли начисто виламали хаотичну забудову навпроти університету, а споруда була візуально пов'язана із фортечними мурами Кремля, ампірним москровським Манежем та старовинним Арсеналом[2].
Архітектора Казакова полонила ідея створення ротонд, бачених в старовинних архітектурних увражах і шанованих в класицизмі. Тому він декілька разів реалізував побудови ротонд у власних проектах. До найбільш урочистих і вдалих відносяться ротонда в будівлі московського Сенату та ротонда Московського університету в центрі споруди. Подібних не мав навіть столичний Санкт-Петербург. Остання використовувалась для університетських свят і урочистостей та як Велика аудиторія для публічних лекцій.
Творче відновлення архітектора Доменіко Жилярді
У хаосі відступу з Москви, яку за рішенням уряду віддали на поталу воякам Наполеона Бонапарта 1812 року, архітектурний шедевр Матвія Казакова згорів в ніч на 5 вересня 1812 р. разом із покинутими університетськими і викладацькими архівами, університетськими бібліотеками, дарунками добродіїв та музеєм закладу.
Університетську споруду спромоглися відновити лише через п'яь років після пожежі. Але 1817 р. в справу відновлення і ремонтів втрутився імператор Олександр І та царська родина, а також меценати, котрі надали значні грошові суми[3]. Це надзвичайно прискорило справи.
Комітет міністрів імперії доручив відновлення університетського ансамблю російському архітекторові Доменіко Жилярді (1785-1845), що мав швейцарсько-італійське коріння[4]. Жилярді встиг відвідати Італію ще до початку наполеонівської війни, де в 1803-1810 рр. навчався в Міланській академії та відвідав Флоренцію та Рим і де виробився в одного з найкращих архітекторів і декораторів доби ампіру.
Жилярді переробив головний фасад університету, надавши йому урочистих, ампірних рис, дещо важких і солідних. Тема трумфальності, притаманна рокам після закінчення війни з Наполеоном, була перенесена в інтер'єр університетської Актової зали. Архітектор Жилярді зберіг ротонду в центрі ще казаковської споруди, переніс сюди розімкнену колонаду з балконами та хорами. Унікальність інтер'єру надали стінописи в техніці грізайль в проміжках між колон та унікальні ампірні орнаменти в куполі. Вони зроблені за малюнками Доменіко Жилярді. Хрещаті конструкції величних пропорцій межують тут з рослинними візерунками та фігурами корфеїв минувшини, серед яких постаті поета Гомера, філософа Сократа, математика Піфагора, батька античної медицини Гіппократа, скульптора Фідія, науковця Галілео Галілея.
Були відновлені університетські свята і урочистості. В історичному приміщенні Актової зали проводять нині виставки з історії університету та демонструють унікальні видання Наукової бібліотеки навчального закладу[5].
Джерела
- http://museum.guru.ru/progulki/zdania/glavnoe_zal.phtml
- http://www.geogr.msu.ru/science/aero/acenter/atlas/10-11'gl'korp.htm
Примітки
- ↑ http://www.geogr.msu.ru/science/aero/acenter/atlas/10-11'gl'korp.htm
- ↑ http://www.geogr.msu.ru/science/aero/acenter/atlas/10-11'gl'korp.htm
- ↑ http://www.geogr.msu.ru/science/aero/acenter/atlas/10-11'gl'korp.htm
- ↑ http://www.geogr.msu.ru/science/aero/acenter/atlas/10-11'gl'korp.htm
- ↑ http://museum.guru.ru/progulki/zdania/glavnoe_zal.phtml