Делятицький Дмитро Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
→‎Життєпис: 2005 переформатовано на батальйон
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 36: Рядок 36:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
У [[1997]] році закінчив загальновійськовий факультет [[Військова академія (м. Одеса)|Одеського інституту сухопутних військ]] за спеціальністю ''«Бойове застосування танкових підрозділів»'' (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З [[1999]] по [[2004]] був командиром роти цього ж батальйону. З [[2004]] по [[2005]] рік — командир роти [[127-й окремий механізований батальйон (Україна)|127-го окремого механізованого батальйону]] [[Війська берегової оборони України|військ берегової оборони]] у Феодосії (частина А-0289, розформована).
У [[1997]] році закінчив загальновійськовий факультет [[Військова академія (м. Одеса)|Одеського інституту сухопутних військ]] за спеціальністю ''«Бойове застосування танкових підрозділів»'' (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З [[1999]] по [[2004]] був командиром роти цього ж батальйону. З [[2004]] по [[2005]] рік — командир роти [[127-ма окрема механізована ббригада (Україна)|127-ї окремої механізованої бригади]] [[Війська берегової оборони України|військ берегової оборони]] у Феодосії (частина А-0289, розформована).


З [[2005]] по [[2007]] рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС]], після чого протягом двох років був заступником командира [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го окремого батальйону морської піхоти]]. З [[2009]] по [[2012]] рік — начальник штабу, перший заступник [[81-й окремий батальйон логістики|81-го окремого батальйону логістики]]. З січня по серпень [[2012]] року — командир цього ж батальйону.
З [[2005]] по [[2007]] рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС]], після чого протягом двох років був заступником командира [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го окремого батальйону морської піхоти]]. З [[2009]] по [[2012]] рік — начальник штабу, перший заступник [[81-й окремий батальйон логістики|81-го окремого батальйону логістики]]. З січня по серпень [[2012]] року — командир цього ж батальйону.

Версія за 06:39, 6 травня 2018

Делятицький Дмитро Євгенович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 14 серпня 1976(1976-08-14) (47 років)
Хабаровськ, РРФСР
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ВМС ЗС України
Рід військ Морська піхота
Формування
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Командування
2012 81-й окремий батальйон логістики (в/ч А2934)
2012—2014 1-й обмп (в/ч А2272)
2015— 36-та обрмп
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
CMNS: Делятицький Дмитро Євгенович у Вікісховищі

Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький (14 серпня 1976, Хабаровськ, РРФСР) — український військовик, полковник Військово-Морських Сил ЗС України, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти. Раніше очолював 1-й окремий батальйон морської піхоти (20122014), 81-й окремий батальйон логістики (2012).

Життєпис

У 1997 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування танкових підрозділів» (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З 1999 по 2004 був командиром роти цього ж батальйону. З 2004 по 2005 рік — командир роти 127-ї окремої механізованої бригади військ берегової оборони у Феодосії (частина А-0289, розформована).

З 2005 по 2007 рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування ВМС, після чого протягом двох років був заступником командира 1-го окремого батальйону морської піхоти. З 2009 по 2012 рік — начальник штабу, перший заступник 81-го окремого батальйону логістики. З січня по серпень 2012 року — командир цього ж батальйону.

16 серпня 2012 року прийняв командування 1-м окремим батальйоном морської піхоти.

На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.

Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону[2].

Відзнаки та нагороди

Примітки

  1. Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону. «5 канал». Процитовано 13 березня 2014.
  2. Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва
  3. Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання