Яценко Іван Фомич: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Архітектор |
{{Архітектор |
||
|ім'я = Іван Яценко |
|ім'я = Іван Фомич Яценко |
||
|зображення = Яценко Іван Фомич.png |
|зображення = Яценко Іван Фомич.png |
||
| ширина = 150px |
| ширина = 150px |
Версія за 12:30, 7 листопада 2018
Іван Фомич Яценко | |
---|---|
Народження | 1859 |
Смерть | 24 грудня 1896 |
Поховання | Перший Християнський цвинтар |
Підданство | Російська імперія |
Навчання | Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Одеса |
Архітектурний стиль | історизм, неоренесанс, необароко |
Іва́н Фоми́ч Яце́нко (нар. 1859, Миколаїв — пом. 24 грудня 1896, Одеса) — архітектор Російської імперії, працював в Одесі в стилі неоренесансу, необароко.[1]
Життєпис
Іван Фомич Яценко народився 1859 року. Закінчив реальні училища в Миколаєві і Одесі. Надалі, у 1880—1886 роках навчався у Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів, де здобув відповідне звання за І-м розрядом.[2]
З 1888 року працював понадштатним техніком будівельного відділу Одеської міської управи.[2] Серед десятків зведених ним в Одесі споруд — богоугодні центри, церкви, міська грязелікарня, дитячий курорт у парку на Хаджибейському лимані, житловий будинок редактора «Одесского листка» Василя Навроцького на вулиці Ланжеронівській, готель «Версаль» на розі Грецької вулиці та Красного провулка.[1]
З 1888 року був членом і брав участь у роботі ОВІРТТ. У 1892 році брав активну участь у роботі І з'їзду російських зодчих.[2]
У 1893 році Яценко мешкав у будинку Раллі на Дерибасівській вул., 9[3], а у межах 1895 - 1896 років переїхав у будиок Стамбурського на вул. Новосельського, 99 (тоді № 57)[4][5].
Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[6] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Яценка відсутні.[7]
Проекти
- Міська грязелікарня на Хаджибейському лимані;
- Міський дитячий курорт в парку на Хаджибейському лимані;
- Прибутковий будинок Верготі, 1887 р., на розі Великої Арнаутської, 6 і Канатної (розібраний);
- Кілька будинків на Молдаванці у 1887 р.;
- Житловий будинок, 1887 р., Лідерсовський бульв., 14 (невірна адреса, розташування споруди невідоме);
- Житловий будинок, 1887 р., Старопортофранківська вул., 87;
- Житловий будинок, 1887 р., вул. Колонтаївска вул., 14 (не зберігся);
- Прибутковий будинок Трушевської, 1888 р., Канатна вул., 54 (розібраний);
- Житловий будинок, 1890 р., Князівська вул., 19 (пам'ятка архітектури);
- Два 2-поверхових будинки (по краям ділянки) для причту Грецької церкви, 1890 р. Катеринінська вул., 55 (пам'ятки архітектури);
- Будинок Навроцького - редакція «Одеського листка», 1891 р., Ланжероновська вул., 8 (пам'ятка архітектури);
- Житловий будинок, 1891 р., вул. Адмірала Лазарева, 4;
- Спиридонівське відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Черепанникова);
- Нове відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Маразлі);
- Адміністративний корпус Міської богадільні, 1892 р., вул. Генерала Цветаєва, 1 (на міські кошти)[2]
- Прибутковий будинок Летніка, 1893 р., Єврейська, 57 / Преображенська (пам'ятка архітектури);
- Перебудова житлового будинку, 1893 р., Садова вул., / Дворянська вул. (пам'ятка архітектури);
- Перебудова фасадів будинку П. К. Ларіонова з готелем «Версаль», 1894 р., Грецька, 42 і Красний провулок (пам'ятка архітектури);
- Перебудова складів та надбудова для Валіховського притулку, 1895 р. Валіховський пров., 6 (на міські кошти) (пам'ятка архітектури)[8];
- Прибутковий будинок Дробинського, 1890-і рр., Катерининська вул., 54 / Успенська (пам'ятка архітектури).
Галерея
-
Будинок причту Грецької церкви (на розі з Троїцькою), 1890
-
Будинок причту Грецької церкви, 1890 (пізніше надбудований)
-
Будинок Навроцького, 1891
-
Будинок Летніка, 1893
-
Будинок О. П. Демидової Сан-Донато, перебудова 1893
-
Будинок П. К. Ларіонова, новий фасад 1894
-
Валіховський притулок, перебудова 1895
-
Будинок Дробінського, 1890-і
Примітки
- ↑ а б Олександр Музичко. Як нащадки козаків Одесу будували…
- ↑ а б в г Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.
- ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1893
- ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1895
- ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1897
- ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)
- ↑ Валиховский переулок (рос.)
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1859
- Померли 24 грудня
- Померли 1896
- Поховані на Першому християнському кладовищі Одеси
- Уродженці Миколаєва
- Випускники навчальних закладів Миколаєва
- Випускники Одеського реального училища
- Випускники Санкт-Петербурзького державного архітектурно-будівельного університету
- Архітектори Одеси
- Архітектори Російської імперії
- Архітектори XIX століття
- Померли в Одесі