Старший науковий співробітник: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
BoratM (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{україніка}}
{{україніка}}
'''Вчене звання старшого наукового співробітника''' з утворенням [[Вища атестаційна комісія України|ВАК України]] у 1992 р. було успадковано з часів колишнього СРСР, в якому воно було введено у 1934 р.
'''Вчене звання старшого наукового співробітника''' з утворенням [[Вища атестаційна комісія України|ВАК України]] у 1992 р. було успадковано з часів колишнього СРСР, в якому воно було введено у 1934 р.


[[Вчені звання|Вчене звання]] старшого наукового співробітника в Україні присвоювалося [[Доктор наук|докторам]] і [[Кандидат наук|кандидатам наук]] із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працювали у [[Вищий навчальний заклад|вищих навчальних закладах]] III–IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, [[Доцент|доцента]], [[Професор|професора]], заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві — без співавторів.
[[Вчені звання|Вчене звання]] старшого наукового співробітника в Україні присвоювалося [[Доктор наук|докторам]] і [[Кандидат наук|кандидатам наук]] із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працювали у [[Вищий навчальний заклад|вищих навчальних закладах]] III—IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, [[Доцент|доцента]], [[Професор|професора]], заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві — без співавторів.


[[Вчені звання|Вчене звання]] може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі науки, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоює [[Міністерство освіти і науки України]] на підставі рішення [[Вчена рада|вченої (науково-технічної) ради]] вищого навчального закладу або наукової установи, яке приймається таємним голосуванням.
[[Вчені звання|Вчене звання]] може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі науки, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоює [[Міністерство освіти і науки України]] на підставі рішення [[Вчена рада|вченої (науково-технічної) ради]] вищого навчального закладу або наукової установи, яке приймається таємним голосуванням.
Рядок 10: Рядок 10:


== Вчене звання старшого дослідника ==
== Вчене звання старшого дослідника ==
Закон України «Про вищу освіту» у 2014 р. встановив '''вчене звання старшого дослідника''', яке присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (зі змінами і доповненнями), в редакції від 05.03.2017]
Закон України «Про вищу освіту» у 2014&nbsp;р. встановив '''вчене звання старшого дослідника''', яке присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №&nbsp;1556-VII (зі змінами і доповненнями), в редакції від 05.03.2017]
</ref>
</ref>


Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/656-2015-%D0%BF Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656, набирає чинності з 31 грудня 2019 року]</ref>
Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов'язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/656-2015-%D0%BF Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015&nbsp;р. №&nbsp;656, набирає чинності з 31 грудня 2019 року]</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Доцент]]
* [[Доцент]]
* [[Професор]]
* [[Професор]]
* [[Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015)]]


== Джерела ==
== Джерела ==


* [http://nauka.lp.edu.ua/node/1231 Сайт [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]]
* [http://nauka.lp.edu.ua/node/1231 Сайт [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]]
* [[Кабінет міністрів України]]. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF Постанова від 24 липня 2013 р. № 567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника»]
* [[Кабінет міністрів України]]. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF Постанова від 24 липня 2013&nbsp;р. №&nbsp;567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника»]


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:43, 29 листопада 2018

Вчене звання старшого наукового співробітника з утворенням ВАК України у 1992 р. було успадковано з часів колишнього СРСР, в якому воно було введено у 1934 р.

Вчене звання старшого наукового співробітника в Україні присвоювалося докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працювали у вищих навчальних закладах III—IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві — без співавторів.

Вчене звання може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі науки, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоює Міністерство освіти і науки України на підставі рішення вченої (науково-технічної) ради вищого навчального закладу або наукової установи, яке приймається таємним голосуванням.

Засідання вченої (науково-технічної) ради є правомочним, якщо в його роботі взяли участь не менше двох третин її складу. Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

Вчене звання старшого дослідника

Закон України «Про вищу освіту» у 2014 р. встановив вчене звання старшого дослідника, яке присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.[1]

Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов'язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.[2]

Див. також

Джерела

Примітки