Освіта в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історія[ред. | ред. код]

Освіта населення за переписами[1]
(на 1000 осіб)
Рік Повна

вища

Неповна

вища

Повна

середня

Базова

середня

Початкова
1959 21 55 64 233 299
1970 40 79 138 236 278
1979 65 119 225 222 252
1989 95 179 285 172 203
2001 136 177 349 160 142

На 16541656 роки в межах Гетьманщини та всіх етнічних українських територіях населення було досить освічене, як відмічали тогочасні мандрівники — більшість українського населення письменні і вміють читати, що було високим показником освіти в тогочасній Європі. Освітою в тогочасній Україні займалися парафіяльні школи, діяльність яких підтримувалася козацькою старшиною, громадами й духовенством. У семи полках Гетьманщини в 17301750-х роках існувало до 1488 шкіл. Ще 125 шкіл існувало у чотирьох полках Слобідської України.[2]

За спеціальним царським указом 1804 року всі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.[3]

В середині ХІХ ст. стан освіти в українських губерніях Російської імперії був одним із найгірших у країні, абсолютна більшість населення залишалась неграмотною. Так, у 18671868 рр серед новобранців Харківської губернії було 96,2 % неписьменних, серед новобранців Полтавської — 97,2 %. Рівень освіти більшості населення був ще нижчим.[4]

Проте, розвиток освіти, який розпочався після Земської реформи, особливо швидко відбувався в українських губерніях, що було пов'язано з масштабним розширенням мережі земських шкіл.[4]

Темпи скорочення рівня неграмотності в українських губерніях наприкінці 19 ст. були в півтора раза швидшими, ніж у середньому по країні, внаслідок чого вже на початку XX ст. рівень грамотності серед новобранців досяг рівня, середнього європейській частині імперії.[4]

Рівень грамотності серед сільського був значно нижчим ніж серед міського. Так, на початку 80-х років письменність сільського населення Херсонської та Харківської губерній становила лише 6,2 %, Полтавської 6,0 %, Чернігівської 5,3 %.[4]

У великих містах рівень грамотності перевищив 30 % ще у 70-х рр. XIX ст. Так у Києві в 1874 році грамотними було 44 % населення, в Одесі і Миколаєві більше 30 %. Особливо швидко зростав освітній рівень жіночого населення. Так, у Харкові грамотність серед жінок за 1866 — 1912 зросла у 2.2 раза, тоді як серед чоловіків у 1.6 раза. Проте і на початку XX ст. жіноче населення за освітою значно поступалося чоловічого, особливо у сільській місцевості.[4]

Грамотність населення у 1897 р.[5]
Губернія Чоловіки Жінки Всього
Таврійська 36,9 % 17,8 % 27,9 %
Херсонська 35,0 % 16,3 % 25,9 %
Катеринославська 31,5 % 10,8 % 21,5 %
Чернігівська 29,8 % 7,3 % 18,4 %
Київська 27,5 % 8,9 % 18,1 %
Волинська 24,4 % 9,8 % 17,2 %
Полтавська 27,8 % 6,3 % 16,9 %
Харківська 25,9 % 7,6 % 16,8 %
Курська 26,4 % 6,6 % 16,3 %
Бессарабська 22,0 % 8,8 % 15,6 %
Подільська 23,8 % 7,3 % 15,5 %
Грамотність у містах[4]
Місто Рік Чол. Жін. Всього
Київ 1874 52,9 % 33,2 % 44,3 %
1897 63,3 % 45,8 % 55,4 %
1919 85,4 % 68,6 % 76,5 %
Одеса 1873 35,7 % 22,4 % 30,9 %
1897 59,2 % 39,6 % 50,1 %
Миколаїв 1875 39,0 % 27,0 % 34,8 %
Харків 1866 45,5 % 26,8 % 36,9 %
1879 47,3 % 31,3 % 40,0 %
1897 61,7 % 41,9 % 52,5 %
1912 74,2 % 58,6 % 66,6 %

З кінця 1870-х років до поч. 1910-х грамотність серед сільського населення зросла у 4 рази, проте залишалась на дуже низькому рівні. У 19101913 рр. було проведене дослідження на території 25 повітів Харківської та Полтавської губерній і виявлено, що три чверті сільського населення цих губерній є неписьменними. Грамотними були 39,1 % чоловіків і 10,6 % жінок у Харківській губернії, та 38,2 % і 8,7 % відповідно у Полтавській губернії. У деяких губерніях (Подільській, Волинській) рівень освіти був ще нижчим.[4]

Грамотність населення України у віці 9-45 років,%
(за даними переписів)
1897 1920 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001
27,9 51,9 63,6 88,2 99,1 99,8 99,9 99,9 99,9
Кількість учнів/вчителів
загальноосвітніх
навчальних закладах[6]
рік учнів учителів
2000/01 6 764 000 577 000
2001/02 6 601 000 568 000
2002/03 6 350 000 561 000
2003/04 6 041 000 551 000
2004/05 5 731 000 547 000
2005/06 5 399 000 543 000
2006/07 5 120 000 537 000
2007/08 4 857 000 531 000
2008/09 4 617 000 524 000
2009/10 4 495 000 522 000
2010/11 4 299 000 515 000
2011/12 4 292 000 509 000
2012/13 4 222 000 510 000
2013/14 4 204 000 508 000
2014/15 3 757 000 454 000
2015/16 3 783 000 444 000
2016/17 3 846 000 438 000
2017/18 3 922 000 440 000







Станом на 2001 рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту:

  • повну вищу — 5.658.192 (12.4 %)
  • неповну вищу — 8.024.682 (17.5 %)
  • повну загальну середню — 15.249.889 (33.3 %)
  • неповну загальну середню — 13.304.905 (29.0 %)
  • не мають початкової загальної — 3.110.813 (6.8 %)
  • неписьменні — 269.624 (0.6 %)


Перепис 2001 року. Рівень освіти за місцем проживання[7] (на 1000 осіб)
Населення Повна вища Базова вища Неповна вища Повна середня Базова середня Початкова
Міське 166 9 204 348 136 114
Сільське 54 4 119 350 212 202

Структура[ред. | ред. код]

СПІВСТАВЛЕННЯ  ОСВІТНІХ РІВНІВ ЗА  МІЖНАРОДНОЮ  СТАНДАРТНОЮ  КЛАСИФІКАЦІЄЮ  ОСВІТИ  (МСКО 2011) З НАЦІОНАЛЬНИМИ ОСВІТНІМИ ПРОГРАМАМИ

Структура освіти Код освітнього рівня за МСКО Рівні (ступені),
документ про освіту
Період навчання
(роки, кредити ЄКТС)
Цикли ЄПВО
Вища освіта Докторантура або її еквівалент 8 Здобувачі наукового ступеня вищої освіти «Доктор філософії» та «Доктор наук» 4 роки ІІІ цикл
Бакалаврат або його еквівалент 7 Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Магістр» (диплом магістра)  або освітньо-кваліфікаційний рівень«Спеціаліст» (диплом спеціаліста) 2 роки ІІ цикл
Базова вища освіта 6 Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Бакалавр», диплом бакалавра 4 роки І цикл
Короткий цикл вищої освіти 5 Студенти закладів вищої освіти, які здобувають ступінь вищої освіти «Молодший бакалавр» або освітньо-кваліфікаційний рівень«Молодший спеціаліст», диплом молодшого спеціаліста 2 роки
Післясередня невища освіта 4 атестат, 2-3 роки Доступ до вищої освіти
Загальна середня освіта Другий етап середньої освіти 3 атестат, Учні 10 — 11 (12) класів  денних і 10 — 16 класів вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, учні (слухачі) ПТНЗ, які здобувають повну загальну середню освіту
Перший етап середньої овіти 2 свідоцтво, учні 5 — 9 класів  денних і вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів, які здобувають базову загальну середню освіту 5 років
Початкова загальна освіта 1 Учні 1 — 4 класів денних загальноосвітніх навчальних закладів 4 роки
Дошкільна освіта 0 Вихованці дошкільних навчальних закладів 4 роки

Розподіл кількості учнів, слухачів та студентів освітніх закладів України за міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО 2011)[ред. | ред. код]

Рівні освіти  за  МСКО 2010/111 2011/121 2012/131 2013/141 2014/152 2015/162
назва код
, осіб
Дошкільна освіта 0 1 272 745 1 354 394 1 428 390 1 470 817 1 294 891 1 291 207
Початкова освіта 1 1 563 396 1 584 382 1 638 497 1 685 030 1 536 578 1 599 250
Перший етап середньої овіти 2 2 100 395 1 988 313 1 926 819 1 909 631 1 714 321 1 708 172
Другий етап середньої освіти 3 828 394 912 231 876 906 801 834 655 977 617 692
Післясередня невища освіта 4 175 587 152 461 151 934 148 126 122 427 117 922
Короткий цикл вищої освіти 5 566 194 567 372 571 228 567 013 452 292 427 471
Бакалаврат або його еквівалент 6 1 433 590 1 270 327 1 153 791 1 072 194 890 277 855 683
Магістратура або її еквівалент 7 491 504 473 858 445 122 413 471 346 657 322 116
Докторантура або її еквівалент 8 36 214 35 823 35 454 33 313 30 031 30 308

'

Правове регулювання[ред. | ред. код]

Основні Закони України, якими регулюється діяльність в освіті:

В 2002 в Україні прийнята Національна доктрина розвитку освіти[8]. Також розроблено та затверджено:

  • Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (МОН, АПН, 2004),
  • Положення про екстернатну форму навчання (МОН, 2008),
  • Концепція профільного навчання (МОН, 2009),
  • Положення про освітній округ (КМУ, 2010),
  • Положення про загальноосвітній навчальний заклад (КМУ, 2010),
  • Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (КМУ, 2011) та інші.

На урядовому рівні прийнято низку державних програм:

  • інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001—2003 роки;
  • інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004—2007 роки;
  • інформатизації та комп'ютеризації закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації на 2005—2008 роки;
  • Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006—2010 роки;
  • «Я у світі» (2009—2010 рр.);
  • забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і закладів вищої освіти сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (2005—2011 рр.);
  • Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2010—2012 роки;
  • розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;-
  • розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;
  • підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;
  • розвитку професійно-технічної освіти на 2011—2015 рр.;
  • впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» (2011—2015 рр.);
  • «Шкільний автобус» на 2011—2015 рр.;
  • розвитку українського села на період до 2015 року[9].

Сучасні навчальні заклади[ред. | ред. код]

Дошкільне виховання[ред. | ред. код]

Дошкільні заклади освіти[10]
Всього на кінець року, одиниць приватної формами власності, одиниць державної формами власності, одиниць комунальної формами власності, одиниць Кількість дітей, що відвідували ДЗО, осіб Охоплення дітей ДЗО, % до дітей відповідного віку Наявність місць в ДЗО, одиниць Наповнюваність ДЗО, дітей на 100 місць
2000 16 347 5 632 1 206 9 509 983 001 37,0 1 117 415 88
2002 15 304 3 211 500 11 581 973 535 48,0 1 059 801 92
2004 14 914 1 532 331 13 051 996 481 49,0 1 040 433 96
2006 15 080 911 236 13 933 1 080 882 54,0 1 062 975 102
2008 15 414 611 202 14 601 1 194 546 57,0 1 110 408 108

Дошкільні заклади освіти України[11]

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Кількість закладів, тис.1 14,9 15,4 15,7 16,0 15,0 14,8 14,9
у міських поселеннях 6,4 6,4 6,5 6,6 5,7 5,7 5,7
у сільській місцевості 8,5 9,0 9,2 9,4 9,3 9,1 9,2
У них місць, тис. 1069 1104 1135 1166 1077 1105 1125
у міських поселеннях 778 801 820 836 748 772 785
у сільській місцевості 291 303 315 330 329 333 340
Кількість дітей у закладах, тис. осіб 1208 1287 1357 1396 1295 1291 1300
у міських поселеннях 961 1010 1060 1087 985 981 984
у сільській місцевості 247 277 297 309 310 310 316
Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами,2
відсотків 53 55 57 61 55 55   55 3  
у міських поселеннях 64 65 67 71 63 64 63 3
у сільській місцевості 33 35 37 41 40 40 40 3
Кількість дітей у закладах у
розрахунку на 100 місць 4 112 115 118 117 117 114 113
у міських поселеннях 123 125 128 129 130 126 124
у сільській місцевості 82 89 91 87 88 87 87

Загальноосвітня школа[ред. | ред. код]

Учні у денних загальноосвітніх навчальних закладах[12]
Всього I ступеня II ступеня III ступеня Гімназії Ліцеї Навч.-виховні комплекси Школи для дітей з вадами розвитку Школи соціальної реабілітації
2000 6 646 521 77 056 678 434 5 293 303 167 133 97 212 264 662 68 721
2001 6 485 554 76 222 635 134 5 035 007 196 267 110 896 363 673 67 725 630
2002 6 236 700 72 079 591 655 4 793 067 214 929 122 563 374 790 67 057 560
2003 5 935 794 70 575 545 713 4 441 670 263 208 144 199 405 073 64 759 597
2004 5 626 189 69 659 511 798 4 141 936 281 357 160 811 397 445 62 659 524
2005 5 301 373 65 058 464 773 3 861 507 305 186 161 847 382 027 60 562 413
2006 5 025 804 57 926 431 889 3 632 582 291 022 155 150 397 797 59 108 330
2007 4 767 984 54 890 399 449 3 386 812 292 806 155 031 412 597 66 171 228
2008 4 533 233 52 907 369 538 3 165 637 295 756 154 137 428 394 66 661 203

Професійно-технічна освіта[ред. | ред. код]

Заклади професійно-технічної освіти[13]
Кількість закладів, одиниць Кількість учнів, осіб Прийнято учнів, осіб Випущено кваліфікованих робітників, осіб
2000 970 524 629 307 265 266 757
2002 962 501 880 310 999 282 388
2004 1 011 507 270 327 611 283 440
2006 1 021 473 751 303 651 289 275
2008 1 018 436 661 283 204 265 126

Вища освіта і заклади вищої освіти[ред. | ред. код]

Заклади вищої освіти[14]
I-II рівень акредитації III—IV рівень акредитації
Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб
2002 667 582 855 203 665 155 542 330 1 686 912 408 639 356 743
2004 619 548 466 182 224 148 184 347 2 026 726 475 222 316 223
2006 570 468 029 151 178 137 949 350 2 318 553 507 683 413 638
2008 528 399 332 114 373 118 055 353 2 364 541 425 241 505 203

Бібліотеки[ред. | ред. код]

Бібліотечний фонд[15]
Тисяч примірників Примірників на 100 осіб
Всього місто село Всього місто село
2000 343 016,9 191 610,4 151 406,5 693 569 956
2002 339 186,3 185 917,0 153 269,3 707 575 978
2004 333 303,0 184 882,7 148 420,3 705 578 972
2006 323 654,6 178 432,4 145 222,2 694 562 977
2008 352 293,8 210 437,1 141 856,7 763 666 975
Кількість масових та універсальних бібліотек[16]
Всього місто село
2000 20 722 5 032 15 690
2002 20 380 4 890 15 490
2004 19 960 4 830 15 130
2006 19 751 4 705 15 046
2008 20 628 5 549 15 079

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Демоскоп. Переписи населения Российской Империи, СССР
  2. Парафіяльні школи
  3. Забуття українців
  4. а б в г д е ж и Грамотність населення Російської імперії у XIX — поч. XX ст.
  5. Перепис населення Російської Імперії 1897 р. Розподіл населення за статтю, віковими групами та грамотністю.
  6. Загальноосвітні навчальні заклади (за даними Міністерства освіти і науки України)
  7. Рівень освіти населення. Всеукраїнський перепис населення 2001 р.
  8. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002 « Про Національну доктрину розвитку освіти»
  9. Проект «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012—2021 роки». Жовтень 2011
  10. Дошкільні заклади освіти в Україні
  11. Мережа та діяльність дошкільних навчальних закладів. www.ukrstat.gov.ua. Процитовано 2018-06-14. 
  12. Учні у денних загальноосвітніх навчальних закладах
  13. Професійно-технічна освіта
  14. Заклади вищої освіти
  15. Бібліотечний фонд в Україні
  16. Масові та універсальні бібліотеки в Україні


Література[ред. | ред. код]

  • Інноваційні процеси в освіті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. О. Аузіна, А. М. Возна; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т. — Л., 2003. — 103 c. — Бібліогр.: 68 назв.
  • Кейс-стаді: архітектура і можливості / Ю. П. Сурмін ; Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» ; [ред. Я. Орос]. — Київ: Навч.-метод. центр, 2012. — 336 с. : іл. — Бібліогр. с. 321—335 (270 назв). — ISBN 966-8487-52-4
  • Мистецька освіта в Україні середини ХІХ — середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції: Моногр. / Р. Шмагало; Львів. нац. акад. мистец. Ф-т історії та теорії мистец. — Л. : Укр. Технології, 2005. — 528 c. — Бібліогр.: 1695 назв.