Національний університет «Львівська політехніка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний університет
«Львівська політехніка»
НУ «ЛП»
Lviv Polytechnic.png
Назва латиною Lviv Polytechnic National University
Гасло Litteris et artibus
Заснований 7 березня 1816
Акредитація IV рівня
Ректор Бобало Юрій Ярославович
Розташування Львів
Тип національний, автономний, дослідницький
Студентів 31000
Співробітників 2000
Аспірантів 1000
Докторів 200
Приналежність Асоціація університетів України,
European University Association
Адреса 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Сайт www.lp.edu.ua
Polytechnic Lwow 20091.JPG
Головний корпус Львівської політехніки

Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка» — найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1816 року як Реальна школа[1], коли австрійський імператор Франц І дозволив відкрити у Львові Реальну школу.

Історія[ред.ред. код]

Полотна в актовому залі головного корпусу, які символізують технічний прогрес. (Всього в актовому залі — 11 написаних олією картини, які створені у 80-х роках 19 століття видатним польським художником Яном Матейком у малих композиційних ескізах. У великих розмірах вони написані майстрами краківської художньої школи під керівництвом автора.[2])

У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).

У 1835 році Училище технічних наук і торгівлі перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній вулиці Вірменській, 2 було відкрито Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами). Вона була однією з перших академічних технічних шкіл у Європі й першою в Україні. У 1877 році новий навчальний рік під керівництвом нового ректора Юліана Захаревича почали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери). Проект цього корпусу та будинку хімічної лабораторії академії виконав архітектор Юліан Захаревич.

Інтер'єр головного корпусу

Тоді ж академію було перейменовано на Вищу політехнічну школу і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії.

10 липня 1912 лекцію у Львівській політехнічній школі прочитала Марія Склодовська-Кюрі. Того ж дня вчена рада Політехніки удостоїла Марію звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увіковічено на почесній дошці докторів honoris causa Львівської політехніки. (Детальніше у статті Марія Склодовська-Кюрі у Львівській політехніці)

З 1921 р. заклад називався «Львівською політехнікою», а з 1939 року — Львівським політехнічним інститутом.

У червні 1993, за рік до святкування свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий — четвертий — рівень акредитації, статус університету і назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000 році Політехніка отримала статус національного університету[3].

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.[4]

Структура[ред.ред. код]

До складу Національного університету «Львівська політехніка» входять:

Світлина з початку ХХ століття

В університеті навчаються понад 33 тис. студентів, курсантів та екстернів. Підготовка фахівців проводиться за 56 напрямами та 106 спеціальностями.

Навчальний процес забезпечує професорсько-викладацький склад чисельністю понад 2000 осіб, з яких понад 200 — доктори наук та більше 1000 — доценти, кандидати наук. До навчального процесу залучено близько 300 науковців з наукових установ НАН України, виробничих підприємств та проектних інститутів.

Науково-навчальні інститути[ред.ред. код]

Сучасні корпуси НУ «ЛП» (1970-80-ті)

Наука[ред.ред. код]

Міжнародна діяльність[ред.ред. код]

  • Відділ міжнародних зв'язків
  • Галузева лабораторія міжнародного науково-технічного співробітництва
  • Підготовче відділення для іноземних студентів «Компіс»
  • Відділ по роботі із іноземними студентами
  • Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою

Окремі навчальні заклади при університеті[ред.ред. код]

Детальна інформація про навчальні заклади[5]

Основні наукові напрямки[ред.ред. код]

Люди, пов'язані зі Львівською політехнікою[ред.ред. код]

Ректори[ред.ред. код]

  • 1844—1848 — Флоріан Шиндлер
  • 1851—1871 — Александер Райзінґер
  • 1872—1874 — Фелікс Стшелецький
  • 1874—1875 — Ян Непомуцен Франке
  • 1875—1876 — Кароль Машковський
  • 1876—1877 — Авґуст Фройнд
  • 1877—1878 — Юліан Захарієвич
  • 1878—1879 — Владислав Зайончковський
  • 1879—1880 — Юліан Медвецький
  • 1880—1881 — Ян Непомуцен Франке
  • 1881—1882 — Юліан Захарієвич
  • 1882—1883 — Авґуст Фройнд
  • 1883—1884 — Юліуш Биковський
  • 1884—1885 — Юліан Медвецький
  • 1885—1886 — Владислав Зайончковський
  • 1886—1887 — Богдан Мариняк
  • 1887—1888 — Юліан Медвецький
  • 1888—1889 — Густав Бізанц
  • 1888—1889 — Домінік Зброжек
  • 1889—1890 — Авґуст Фройнд
  • 1890—1891 — Ян Непомуцен Франке
  • 1891—1892 — Кароль Скібінський
  • 1892—1893 — Юзеф Ріхтер
  • 1893—1894 — Плацид Дзівінський
  • 1894—1895 — Максиміліан Тульє
  • 1895—1896 — Броніслав Павлевський
  • 1896—1897 — Мечислав Лазарський
  • 1897—1898 — Роман Гостковський
  • 1898—1899 — Густав Бізанц
  • 1899—1900 — Юзеф Ріхтер
  • 1900—1901 — Стефан Нементовський
  • 1901—1902 — Роман Дзеслевський
  • 1902—1903 — Тадеуш Фідлер
  • 1903—1904 — Станіслав Кемпінський
  • 1904—1905 — Леон Сирочинський
  • 1905—1906 — Северин Відт
  • 1906−1907 — Едгар Ковач
  • 1907—1908 — Віктор Синевський
  • 1908—1909 — Стефан Нементовський
  • 1909—1910 — Броніслав Павлевський
  • 1910—1911 — Максиміліан Тульє
  • 1911—1912 — Тадеуш Фідлер
  • 1912—1913 — Едвін Гаусвальд
  • 1913—1914 — Казимир Олеарський
  • 1914—1915 — Максиміліан Титус Губер
  • 1915—1916 — Станіслав Анчиц
  • 1916—1917 — Тадеуш Обмінський
  • 1917—1918 — Здзіслав Криговський
  • 1918—1919 — Тадеуш Годлевський
  • 1919—1920 — Максиміліан Матакевич
  • 1920—1921 — Стефан Павлик
  • 1921—1922 — Максиміліан Титус Губер
  • 1922—1924 — Юліан Фабіанський
  • 1924—1925 — Кароль Вонторек
  • 1925—1925 — Ігнацій Мосцицький
  • 1925—1926 — Ян Лопушанський
  • 1926—1927 — Отто Надольський
  • 1927—1928 — Юліан Токарський
  • 1928—1929 — Казимир Зіпсер
  • 1929—1930 — Каспер Вайґель
  • 1930—1931 — Казимир Бартель
  • 1931—1931 — Вітольд Мінкевич
  • 1931—1932 — Габрієль Сокольницький
  • 1932—1933 — Казимир Зіпсер
  • 1933—1934 — Отто Надольський
  • 1935—1936 — Отто Надольський
  • 1936—1937 — Адольф Йошт
  • 1937—1939 — Едвард Сухарда
  • 1939 — X 1939 — Антоній Верещинський
  • XI 1939 — VI 1941 — Максим Садовський
  • IV 1943 — 12.07.1944 — Теодор Бедефельдт
  • 12.07.1944 — 01.10.1944 — Володимир Бужинський
  • 01.10.1944-1953 — Стефан Ямпольський
  • 1953—1963 — Микола Максимович
  • 1963—1971 — Григорій Денисенко
  • 1971—1991 — Михайло Гаврилюк
  • 1991—2007 — Юрій Рудавський
  • з 2007 — Юрій Бобало

Почесні професори[ред.ред. код]

Доктори Honoris Causa Львівської політехніки

Школи та випускники[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Львівська політехніка

Свого часу тут працювали видатні науковці й техніки:


Серед випускників — політична діячка Стецько Ярослава Йосипівна.

Керівництво університету[ред.ред. код]

Кафедри[ред.ред. код]

Кафедра автоматизованих систем управління[ред.ред. код]

Кафедра створена в грудні 1974 року для підготовки інженерів за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». З 1992 року кафедрою завідує д.т. н., професор Рашкевич Ю. М. З 1979 року здійснювалася підготовка інженерів за спеціальністю АСУ для закордонних країн.

За період з 1974 року по 2004 рік випущено понад 2600 фахівців; в тому числі 160 іноземних інженерів і магістрів.

З 1994 року кафедра здійснює підготовку фахівців за базовим напрямком «Комп'ютерні науки» (бакалаврів) та за спеціальностями «Комп'ютеризовані системи обробки інформації та управління» і «Технологія автоматизованої обробки текстової і графічної інформації» (спеціаліст/магістр).

З 1998 року кафедра розпочала підготовку бакалаврів базового напрямку «Легка промисловість», який в 2001 р. був перейменований на «Видавничо-поліграфічну справу». З 2000 року кафедрою випускаються фахівці за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» з кваліфікацією інженер-аналітик комп'ютерних систем.

Кафедра експлуатації та ремонту автомобільної техніки[ред.ред. код]

Кафедра «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки» започаткована у 1944 році як кафедра «Автомобілі». У результаті реорганізації в 1996 році кафедра отримала назву — «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки»[7].

На сьогодні педагогічний персонал кафедри налічує два професори, доктори технічних наук, 6 доцентів, кандидатів технічних наук, 11 викладачів, з яких три кандидати технічних наук.

На кафедрі створені і діють лабораторії автоматики автомобільних систем, двигунів внутрішнього згорання, мехатроніки автомобіля; технології автомобілебудування та ремонту автомобілів, ремонту та сервісного обслуговування автомобілів; конструкції автомобілів, технічної експлуатації автомобілів, електронного та електричного обладнання автомобілів і комп'ютерний клас.

Кафедра готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівнів «бакалавр» напряму 6.070106 «Автомобільний транспорт», «спеціаліст» за спеціальністю 7.090258 (7.07010601) «Автомобілі та автомобільне господарство» та «магістр» за спеціальністю 8.090258 (8.07010601) «Автомобілі та автомобільне господарство» за двома спеціалізаціями: «Мехатроніка і автомобільні системи» та «Експлуатація і сервісне обслуговування автомобілів».

Кафедра приладів точної механіки[ред.ред. код]

Кафедра приладів точної механіки — це навчально-науковий підрозділ Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Львівської політехніки, створений у 1965 році, який готує фахівців із сучасних інформаційних технологій для приладобудування — інтелектуальних мехатронних систем. Кафедра здійснює підготовку фахівців галузі знань «Метрологія, вимірювальна техніка та інформаційно-вимірювальні технології», зокрема бакалаврів базового напрямку «Приладобудування» та спеціалістів і магістрів зі спеціальностей «Прилади і системи точної механіки» і «Інформаційні технології в приладобудуванні».

Кафедра Соціальних комунікацій та інформаційної діяльності (СКІД)[ред.ред. код]

Кафедра Соціальних комунікацій та інформаційної діяльності — науково-навчальний підрозділ Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка», який займається підготовкою фахівців з документознавства та аналізу інформації. Заснована 23 серпня 2011 року.

Кафедра соціальних комунікацій та інформаційної діяльності готує документознавців та інформаційних аналітиків за спеціальностями:

  • «Документознавство та інформаційна діяльність» (ОКР — бакалавр, спеціаліст, магістр);
  • «Консолідована інформація» (ОКР — магістр).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.