Єлюй Яогу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
926 і 927 роки пішли на формальності, пов'язані з похованням Абаоцзи, вирішенням адміністративних питань, прийому й відрядження послів. Керівником палацового секретаріату був призначений Хань Яньхуей. Посла [[Династія Пізня Тан|Пізньої Тан]] Яо Куна, якого Абаоцзи заарештував, відпустили на батьківщину, й він поїхав разом із киданьським послом Аси Мейгунеєм. Довідавшись про смерть Абаоцзи та вбивство Лі Цюньсюя, Лу Веньцзінь із 100 000 осіб утік з Ціньхуандао, де він був васальним до киданів губернатором до Пізньої Тан, де він був помилуваний, а його люди звільнені від податків на три роки й розселені. |
926 і 927 роки пішли на формальності, пов'язані з похованням Абаоцзи, вирішенням адміністративних питань, прийому й відрядження послів. Керівником палацового секретаріату був призначений Хань Яньхуей. Посла [[Династія Пізня Тан|Пізньої Тан]] Яо Куна, якого Абаоцзи заарештував, відпустили на батьківщину, й він поїхав разом із киданьським послом Аси Мейгунеєм. Довідавшись про смерть Абаоцзи та вбивство Лі Цюньсюя, Лу Веньцзінь із 100 000 осіб утік з Ціньхуандао, де він був васальним до киданів губернатором до Пізньої Тан, де він був помилуваний, а його люди звільнені від податків на три роки й розселені. |
||
На початку [[927]] року [[баодін]]ський [[цзєдуши]] Ду Ван розпочав перемовини з Тай-цзуном з приводу переходу на киданьську сторону разом з округом Дінчжоу. Танські війська завдали удару по Ван Ду, якого визнали відкритим бунтівником. Першими на допомогу Ду Ван прибули татаби, яких він привабив подарунками їх вождю Тунею. Кидані відрядили війська під командуванням генералів Сідули й Тіла. Війська Яньцю були розбиті під Дінчжоу, де танський генерал Ван Яньцю застосував удар на упередження до того, як кидані й Ду Ван змогли перешикуватись. Оскільки натиск танських військ не зменшувався Тай-цзун був змушений відрядити на допомогу також генералів Нелігуня й Сала. |
|||
У 7-му місяці 927 року Ван Ду повідомив, що Тіла убитий, Нелигунь і Сала потрапили в полон. Кидані були розбиті, залишки воїнів перебили місцеві жителі. Імператор узяв провину за провал походу на себе. Ван Ду і татабский вождь Туней загинули в 928 році. В кінці року імператор відправив Тулюйбу<ref>突呂不</ref> з військами проти лісових племен угу. Цей похід завершився успішно. Великий похід проти [[Династія Пізня Тан|Пізньої Тан]], вже на чолі з Тай-цзуном готувався на початок 928 року. Коли кидані готові були вступитися дійшли відомості про те, що Тан згодна на мир. За порадою воєначальників імператор все-таки виступив. На кордоні киданьські війська зустріли танських послів, які прямували запропонувати мир. Вирішивши, що похід зірваний, Тай-цзун повернувся в столицю. |
У 7-му місяці 927 року Ван Ду повідомив, що Тіла убитий, Нелигунь і Сала потрапили в полон. Кидані були розбиті, залишки воїнів перебили місцеві жителі. Імператор узяв провину за провал походу на себе. Ван Ду і татабский вождь Туней загинули в 928 році. В кінці року імператор відправив Тулюйбу<ref>突呂不</ref> з військами проти лісових племен угу. Цей похід завершився успішно. Великий похід проти [[Династія Пізня Тан|Пізньої Тан]], вже на чолі з Тай-цзуном готувався на початок 928 року. Коли кидані готові були вступитися дійшли відомості про те, що Тан згодна на мир. За порадою воєначальників імператор все-таки виступив. На кордоні киданьські війська зустріли танських послів, які прямували запропонувати мир. Вирішивши, що похід зірваний, Тай-цзун повернувся в столицю. |
||
Версія за 19:42, 23 лютого 2019
| Єлюй Яогу | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 грудня 927 — 18 травня 947 року | ||
| Попередник: | Єлюй Амбагай | |
| Спадкоємець: | Єлюй Жуань | |
| Народження: | 25 листопада 902 | |
| Смерть: |
15 травня 947 (44 роки) Луаньчен, Чжилі, Династія Цін | |
| Країна: | Династія Ляо | |
| Рід: | Династія Ляо | |
| Батько: | Єлюй Амбагай[1] | |
| Мати: | Shulü Pingd[1] | |
| Шлюб: | Xiao Wend[1] і Xiao Shid[1] | |
| Діти: | Yelu Lubugud[1], Yelu Chaoguid[1], Єлюй Цзін[1], Yelu Bished[1], Yelü Yancheged[1], Yelu Tianded[1] і Yelu Dilied[1] | |
́
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Єлюй Яогу (спрощ.: 尧骨; кит. трад.: 堯骨; піньїнь: Yelü Yaogu), храмове ім'я Тай-цзун (спрощ.: 辽太宗; кит. трад.: 遼太宗; піньїнь: Taizong; 25 листопада 902 — 18 травня 947) — другий імператор киданьської імперії Ляо.
Вступ на трон
Був другим сином Абаоцзи. Хоча його батько бажав, щоб трон успадкував старший син, вдова імператриця Інтянь (кіданьске ім'я Шулю) надала перевагу Дегуану, оскільки вважала, що він краще відповідає ідеалам, на відміну від старшого Туюя, любить китайську культуру. Разом з цим, він користувався популярністю серед дворянства і багато зробив для зміцнення війська. Стверджувалося, що його народження, як і Абаоцзи, супроводжувалось чудесними знаменнями.
922 року батько призначив його на пост головнокомандувача. У 920-их роках командував частинами киданьської армії в західному поході: його війська перетнули Гобі й захопили Іншань та Північно-східний Ордос. Також брав участь у поході проти бохайців. Звістка про смерть батька застала його, коли він придушував повстання бохайських міст.
На похоронах Абаоцзи з'ясувалось, що точно невідомо, хто має спадкувати трон. Певні кола киданьської знаті бажали бачити старшого Туюя. Брати батька самі бажали влади, адже за кіданьським звичаєм трон успадковували брати.
Однак трон зайняв Єлюй Яогу, взявши храмове ім'я Тай-цзун. Формально імператриця-мати провела «вибори» імператора, змусивши киданьську знать обирати між Яогу і Туюєм. Шулю мала особисту армія, тому кидані слухняно проголосили імператором Яогу. Наприкінці 927 року Туюй зачитав офіційне звернення, в якому повідомив киданям, що відмовляється від права на престол на користь Яогу. Того ж дня останній був проголошений імператором. Шулю стала вдовою-імператрицею.
Страти киданьської знаті
Його мати, імператриця Шулю, скористалася з'їздом киданьської знаті та стратила багатьох старих вельмож Абаоцзи під приводом висловлення поваги духу покійного імператора. Близько 300 киданів було вбито на могилі колишнього імператора. Репресії припинились, коли вдові-імператриці нагадали, що за киданьським звичаєм дружина повинна слідувати за каганом і в могилу. Шулю відрубала собі руку й поховала її з Абаоцзи, після чого страти припинились.
Правління
Початок правління
926 і 927 роки пішли на формальності, пов'язані з похованням Абаоцзи, вирішенням адміністративних питань, прийому й відрядження послів. Керівником палацового секретаріату був призначений Хань Яньхуей. Посла Пізньої Тан Яо Куна, якого Абаоцзи заарештував, відпустили на батьківщину, й він поїхав разом із киданьським послом Аси Мейгунеєм. Довідавшись про смерть Абаоцзи та вбивство Лі Цюньсюя, Лу Веньцзінь із 100 000 осіб утік з Ціньхуандао, де він був васальним до киданів губернатором до Пізньої Тан, де він був помилуваний, а його люди звільнені від податків на три роки й розселені.
На початку 927 року баодінський цзєдуши Ду Ван розпочав перемовини з Тай-цзуном з приводу переходу на киданьську сторону разом з округом Дінчжоу. Танські війська завдали удару по Ван Ду, якого визнали відкритим бунтівником. Першими на допомогу Ду Ван прибули татаби, яких він привабив подарунками їх вождю Тунею. Кидані відрядили війська під командуванням генералів Сідули й Тіла. Війська Яньцю були розбиті під Дінчжоу, де танський генерал Ван Яньцю застосував удар на упередження до того, як кидані й Ду Ван змогли перешикуватись. Оскільки натиск танських військ не зменшувався Тай-цзун був змушений відрядити на допомогу також генералів Нелігуня й Сала.
У 7-му місяці 927 року Ван Ду повідомив, що Тіла убитий, Нелигунь і Сала потрапили в полон. Кидані були розбиті, залишки воїнів перебили місцеві жителі. Імператор узяв провину за провал походу на себе. Ван Ду і татабский вождь Туней загинули в 928 році. В кінці року імператор відправив Тулюйбу[2] з військами проти лісових племен угу. Цей похід завершився успішно. Великий похід проти Пізньої Тан, вже на чолі з Тай-цзуном готувався на початок 928 року. Коли кидані готові були вступитися дійшли відомості про те, що Тан згодна на мир. За порадою воєначальників імператор все-таки виступив. На кордоні киданьські війська зустріли танських послів, які прямували запропонувати мир. Вирішивши, що похід зірваний, Тай-цзун повернувся в столицю.
Завоювання земель Китаю (929—947 рік)
Подготовка до війни 929—934
Майже весь 929 рік був присвячений адміністративним заходам, релігійним церемоніям і полюванням. Також легкі загони киданьської кінноти здійснювали набіги на угу. У 10-му місяці імператор відправив Елюя ЛихуЕлюя Лиху[en] напасти на Юнчжунский округ в районі Датуна, яка вважалася вже киданьським володінням.
Навесні 930 року прийшла звістка, що Лиху взяв Хуайчжоу, нині Шочжоу і в наступному місяці повернувся додому. Лиху був призначений спадкоємцем престолу і головнокомандувачем армії.
Небезпека походила також від Туюя — старшого брата Тай-цзуна, який з волі Абаоцзи був призначений ваном Дундани, з чим не бажав миритися, оскільки міг розраховувати на престол Ляо. Фактично Туюя, відрізнявся до того ж високим інтересом до китайської культури і обдарованого художника, було наказано охороняти почесного караулу, фактично не спускавшому з нього очей. Влітку 929 року він перебував у Південній столиці, писав вірші і віддавався інших задоволень. Чи СыюаньЛи Сыюань[en] послав йому таємну записку з текстом: «Прийди!». Туюй перебував під постійним наглядом слуг Яогу.
У 930 році Туюй сказав, що вирушає на полювання. Зібравши 40 осіб свити він прибув на берег, де його чекав танський корабель, присланий заздалегідь. Він залишив братові віршоване послання з якого випливає, що на владу він не претендує, але жити так більше не може. На кораблі він втік разом з дружиною, в Пізню Тан, де змінив ім'я і прізвище, і жив в неробстві, обласканий імператором. Можливо легкість втечі Туюя пояснюється тим, що він був спланований Яогу.
Імператор Тай-цзун використав (або скористався його реальною втечею)[3] втечу Туюя. Кидані готувалися з війною проти Пізньої Тан, керованої династією шатоского походження, але завдяки вмілому управлінню Цунсюя і Сыюаня династія, хоч і не улюблена китайським населенням, трималася досить міцно. Так, що Яогу волів займатися внутрішніми справами і чекати відповідного моменту. Кидані й танці кілька разів на рік обмінювалися посольствами з піднесенням дарів.
В 932 році в честь Абаоцзи була зведена тріумфальна арка, а чиновники були нагороджені подарунками. Яогу відправив у Тан послів з вимогою повернути знатних полонених полонених, в їх числі воєначальника Шила (Жэла або Чатку[4]). Танці відпустили тільки одного з полонених і кидані здійснили набіг на Хорингэр. Призначення Ши ЦзинтанаШи Цзинтана[en] губернатором Хэдуна призвело до переходу Чжан Яньчао, губернатора Юйчжоу на бік киданів через політичні розбіжності з Ши.
На початку 933 року Елюй Лиху разом з Саге[5] був призначений командувачем в поході проти дансянів. Похід був успішний і Лиху був нагороджений, в його честь влаштовано бенкет. Через близько 2 місяців прибув посол з Тан і зажадав від киданів припинити війну з дансянами, на що Яогу глузливо відповів: «Припинив війну з народом дансян!», маючи на увазі, що дансяни вже розгромлені і надсилають данину. В кінці року померла мати Абаоцзи — велика вдовуюча імператриця. Незабаром зміни сталися в Тан: 15 грудня 933 року помер Сыюнь, на престол був зведений його син Чи Цунхоу позиції якого були не такі міцні. Лиху відправився в Тан для здійснення поминок.
Розгром Пізней Тан (934—937)
У 4-му місяці 934 року Чи ЦункэЛи Цункэ[en], прийомний син імператора Хв-цзунаМин-цзуна[en], скинув законного сина Хв-цзуна — Чи Цунхоу. Дегуан заявив, що Туюй написав йому лист із проханням надіслати киданьську армію і покарати узурпатора. В державі Тан почався розбрад через зіткнення конкуруючих партій. Похід почався в 8-му місяці 934 року. За місяць киданьські війська пройшли Юньчжоу. Кидані на чолі з Дэгуаном взяли Датун і кілька міст на південно-заході від Датуна. У місті Линьцю, місцеві жителі, вже не чекаючи допомоги від танських військ, самі винесли киданям данину і були врятовані. В слід за ними стали здаватися і жителі інших міст. Дегун був змушений розгорнути військо, коли дізнався, що його дружина тяжко хворіє через чергові пологів. Незабаром вона померла і Яогу тяжко горював. Втративши ініціативу, кидані не наважилися знову нападати.
Киданям пощастило, що проти узурпатора повстав Ши Цзинтан[en] — генерал-губернатор в Тайюань. Влітку 935 року Ши Цзинтан обіймав посаду генерал-губернатора Шаньсі і володів значною автономією від Цунке. Гонець від Цунке прибув у ставку Ши — місто Синьчжоу і стали роздавати солдатам літній одяг, багато хто при цьому стали славити імператора Цунке. Цзинтан наказав стратити 36 найбільш крикливих в науку війську. Цунке в 936 році видав наказ про переведення Ши в інше губернаторство, той відмовився залишати посаду. Цунке оголосив Ши бунтівником, стратив його братів, 4 синів Ши і відправив проти нього військо. Цзинтан, розуміючи, що самотужки він не впорається з Цунке, відправив Тай-цзуну лист з проханням про допомогу. Натомість він обіцяв киданям землі та визнання васальної (формально він визнавав Тай-цзуна батьком) залежності. Дегуан вирішив, що кращого моменту виступити проти Тан не випаде, при цьому він порадився з матір'ю — Шулюй. Дегуан зібрав 50 000 армію і вирушив у похід. Увійшовши в тайюаньску область кидані зіткнулися з військами Гао Синчжоу[en] і Фу Янцина[en] кидані вдарили і незабаром Яогу наказав, умисно, відступити. Корпус Чжана Цзинда[en] і Ян Гуанюаня[en] наспів на допомогу танським військам і почав вибудовуватися на правому фланзі, але вони ще не встигли зімкнути ряду, коли по них вдарила киданьська армія. Основні танскі сили, що повернулися, щоб врятувати свій правий фланг, але інша частина киданьської армії вдарила по них, так що «захистити голову і хвіст стало неможливо»[6]. Правий фланг танських військ побіг і вся армія розсипалася. Полонених було близько 10 000. Цзинда зміг зміцнитися в таборі і відбити напад Елюя Дилу. Але незабаром кидані блокували в таборі угруповання танських військ. Облога танських військ зі столиці Цзинтана — Цзиньяна (Тайюань) була знята і відбулася урочиста зустріч Яогу і Цзинтана.
Скориставшись затримкою Цунке, готував армію, Дегуан в 10-му місяці проголосив Цзинтана імператором Цзінь. Слід звернути увагу, що кидані, спочатку звели Цзинтана в титул Цзінь-вана, а не імператором (хуанді). Цунке, тим часом відправив Чжао Яньшоу[en] з 20 000 в ущелині Туаньбогу, Фань Яньгуан[en] зайняв Сиян з таким же військом, незабаром до нього приєдналося 10 000 воїнів Чжао Дэцзюня з сусідньої області. Але танскі війська не наважувалися атакувати киданями на рівнині у Тайюань. Цунке сам підійшов з 30 000 армією, але не бачачи можливості пробитися на допомогу обложеному табору Цзинда, впав духом. Яогу зробив офіційну пропозицію Цзинтану: стати імператором Китаю і підтримувати союз з киданями. Особливого вибору у Цзинтана не було і він погодився стати імператором. Поки тривали супроводжуючі коронацію урочистості, кидані відбивали напад військ Тан, які прийшли в рух.
Після 80 днів облоги Цзинда закінчилися харчі й фураж, але він заявив офіцерам, що живим не здасться і запропонував обезголовити його. Офіцери відрубали йому голову і привезли Дегуану, кидані дуже хвалили стійкість Цзинда і звелів поховати з усіма почестями. Елюй Иньдіші повідомив, що військо Децзюня, дізнавшись про те, що табір здався, далося до втечі, кидаючи зброю. Легка кіннота киданів переслідувала і винищувала тих хто тікав. 10 000 воїнів здалися в полон, Децзюнь також здався.
Дорога на Лоян була відкрита. Яогу нагородив Цзинтана, «як батько сина» і сказав, що новопризначеному імператору слід попрямувати в його столицю. Для охорони Цзинтану був виділений ескорт з 5 000 киданів на чолі з Диліби, також вони повинні були стежити, щоб імператор не втік. Сам Дегун заявив, що повернеться додому як тільки стихнуть заворушення.
Туюй ж був убитий в 937 році за наказом імператора Чи Цунке, йому було 37 років. До цього імператор радив йому покінчити з собою, але той вагався. Чи Цунке разом із сім'єю та найближчими слугами пішов у вежу в Лояні, там вони покінчили з собою і гвардійці підпалили вежу. Незабаром Цзинтан вступив в Лоян. До того часу Дегуан вже рухався на північ. На початку 937 року офцир У Луань в окрузі Датун замкнув ворота перед Дегуном, показавши, що населення ненавидить киданів. Фань Яньгуан хотів перейти в пряме підданство киданям, але Дегуан відмовив.
Ляо отримало (у формі дару) стратегічно важливу територію, відому як Шістнадцять округів. Цзинтан проголосив династію Пізня Цзінь (936—947). Кидані також отримували від Цзинтана численні подарунки.
Мирний час (938—943)
У 938 році Дегуан повернувся додому і займався внутрішніми справами. Киданьські воєначальники знаходилися при дворі Цзінь і спостерігали за поведінкою Цзинтана. Дегуан оголосив амністію і оголосив новий рік першим роком ери «хуей тун», тобто «зустріч і союз». Незабаром прибув Чжао Ін з Цзінь і формально передав Ляо Шістнадцять округів разом з карткою країни. У Ючжоу була заснована південна столиця киданів.
В 939 році Дегуан покарав палицями двох чиновників ціші за корупцію. На їхні місця були призначені два киданьських генерала, угодні народу. Винних ціші розстріляли з луків.
В 940 році Дегуан дізнався, що піддані Цзінь незадоволені облавними полюваннями киданів. Яогу велів повідомити Цзиньтану, що облави потрібні киданям, не для розваги, а для тренувань воїнів. В кінці року Дегуан видав указ розпорядчий населенню (невідомо тільки чи китайським) займатися землеробством і виготовлення тканин, також чоловікам пропонувалося, при смерті дружини брати в дружини одну з її незаміжніх сестер.
У 941 році Дэгуан наказав об'єднувати одиноких і овдовілих, якщо вони не можуть прогодуватися, в одне господарство для спільної діяльності. В цьому році кидані здійснили невеликий набіг на дансянов. Також імператор наказав чиновникам вести журнал всієї офіційної діяльності, щоб мати можливість порівнювати поточні справи зі справами Абаоцзи. З Цзінь надіслали данину у вигляді 200 лян золота, за можливість провести жертвопринесення. У середині року жителі Шочжоу вигнали цзедуши Елюя Хуали[7] і збиралися повернутися в Цзінь. Яогу наказав обложити місто. Амбань вів облогу був убитий, так що Дэгуан наказав винищити все чоловіче населення міста, а 30 сімей жінок і дітей повсталих віддати в рабство сім'ї загиблого амбаня.
Новий рік (942 року) був відзначений Дэгуаном: киданьські амбані і іноземні посли звозили в столицю данину, а Дэгуан тутже всі дарував своїй дружині, родичам і чиновникам. Дэгуан видав наказ: «домагатися від людей приватних добродійних промов»[8]. Тоді в столиці приїхав Єлюй Хайсы[9]. Він був одягнений в овчину і їхав на бику, замість коня, а значить надзвичайно бідний і доводився родичем Імператора. Він скозал, що приїхав «поговорити про справи» з Дэгуаном. Дэгуан збирався виїхати на полювання, але Хайсы велів передати, що не буде чекати, тоді Дэгуан велів покликати бідного киданя. Поговоривши з ним, Дэгуан покликав Єлюй Аньдуаня, який давно служив Абаоцзи і Єлюй Пудэ. Ті поговорили з Хайсы і повідомили, що той розбирається в справах краще, ніж вони. Тоді Дэгуан наказав Хайсы оцінити Аньдуаня і Пудэ і той дуже точно охарактеризував їх. Дэгуан розвеселився і велів Хайсы зайнятися справами будівельного міністерства. Знаючи про його бідності, імператор обдарував Хайсы, але той все дари роздав родичам та друзям.
Ши Цзинтан помер 28 липня 942 року. Його прийомний син[10] Ши ЧжунгуйШи Чжунгуй[en] зайняв престол без затвердження Ляо і зайняв анти-киданьську позицію. Дэгуан не звертав особливої уваги, влаштовуючи молебні і роздачу їжі буддійським ченцям, оскільки його дружина хворіла. Цзин Яньгуан очолив уряд Цзінь і став погрожувати киданям. У листі Дэгуан виявив, що Цзінь більше не визнає себе васалом Ляо, але імператор Чжунгуй називає себе «онук» по відношенню до Дэгуану. Посол киданів Цяо Жун[11] був офіційно повідомлений, про позиції Цзінь: зі смертю Цзинтана припинилися особисті васальні відносини, новий імператор зобов'язаний Дэгуану тільки морально. Кидані стали готується до війни.
Проголошення на північ і смерть (947)
Лю ЧжіюаньЛю Чжиюань[en], один з цзедуши, послав Дэгуану дивовижної краси шовкову матерію і коней, але сам не був. Дэгуан зрозумів, що той просто вичікує моменту, коли можна буде скинути киданьскую влада. Той дійсно збирався повстати проти Ляо, але чекав моменту, коли кидані стануть відходити на північ. У 3-му місяці 947 року він оголосив себе імператором династії Пізня Хань (947—950). Багато китайські воєначальники почали переходити до нього. На початку 4-го місяця Дэгуан наказав стягнути до столиці все, що тільки можна забрати цінного, зігнати людей, включаючи палацових служниць, чиновників, монахів і ремісників. Він залишив деяких для упокорення «повстання» і зібрав кортеж повернути на північ, під приводом «літньої спеки».
Кидані помітили несприятливі ознаки, включаючи падаючу зірку над ханським штандартом. На переправі в районі Сюньсянь Яогу звернувся до радників і сказав, що розкаюється у розпуск війська для грабежу, конфіскації та створення безвладдя на приєднаних землях. У квітні 947 року Тай-цзун захворів. Він помер 18 травня, в місті Луаньчэн, перебуваючи на шляху до столиці.
Кидаці не мали чіткої структури передачі влади. До Абаоцзи влада переходила від брата до брата. За китайським законам влада повинна переходити старшому синові старшої дружини. Сам Дэгуан отримав владу в результаті «виборів», будучи затверджений в якості спадкоємця при живому батькові. Почалася боротьба за владу.
Література
- Е Лун Ли. {{{Заголовок}}}. — 550 прим.
- Крадин Н. Н., Ивлиев А. Л. {{{Заголовок}}}. — 550 прим. — ISBN 978-5-02-036566-7.
- {{{Заголовок}}}. — 800 прим. — ISBN 978-5-7803-0160-8.
Примітки
- ↑ [[#CITEREF|]].
|
