Резус-фактор: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Успадкування: зовнішні посилання
м →‎Історія: доповнення
Рядок 5: Рядок 5:


== Історія ==
== Історія ==
Після відкриття [[Група крові|груп крові]] за [[Система_груп_крові_AB0|системою AB0]] ([[1905]]-[[1907]]) ефективність при [[Переливання крові|переливанні крові]] у людей зросла, однак смертність [[Реципієнт_(медицина)|реципієнтів]] залишалась достатньо високою. Внаслідок інтенсивного пошуку, був виявлений білок, який вступав в реакцію і викликав [[Аглютинація (біологія)|аглютинацію]] еритроцитів при переливанні одногрупної крові. Вперше цей білок виявили у [[Макака резус|макаки резус]] — внаслідок чого цей білок отримав назву «резус».
Після відкриття [[Група крові|груп крові]] за [[Система_груп_крові_AB0|системою AB0]] ([[1905]]-[[1907]]) ефективність при [[Переливання крові|переливанні крові]] у людей зросла, однак смертність [[Реципієнт_(медицина)|реципієнтів]] залишалась достатньо високою. Внаслідок інтенсивного пошуку, був виявлений білок, який вступав в реакцію і викликав [[Аглютинація (біологія)|аглютинацію]] еритроцитів при переливанні одногрупної крові.

Вперше резус-фактор крові був відкритий в 1937 році Ландштейнером та Вінером, які назвали його за аналогічним фактором, виявленим у крові [[Макака резус|макаки резус]]. Важливість знахідки виявилась не відразу, і вона була усвідомлена лише у 1940 році, після наступних відкриттів Філіпа Левіна (Philip Levine) та Руфуса Стетсона (Rufus Stetson).<ref>{{cite journal |last=Landsteiner |first=K. |last2=Weiner |first2=A. |year=1940 |title=An Agglutinable Factor in Human Blood Recognized by Immune Sera for Rhesus Blood |journal=Exp Biol Med |volume=43 |issue=1 |pages=223 |doi=10.3181/00379727-43-11151 }}</ref>


== Успадкування ==
== Успадкування ==

Версія за 22:23, 16 листопада 2019

1.Rh-позитивний еритроцит. 2.Rh-негативний еритроцит. 3.Rh-фактор

Ре́зус-фа́ктор (позначається Rh, RhD) — це глікопротеїн, який лежить на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. На сьогодні, це одна з найскладніших систем груп крові де відомо уже 49 Rh-антигенів[1]. Кодується RHD та RHCE генами.

Фактор відіграє роль важливого компонента при переливанні крові та вагітності: може виникати несправжній гемотрансфузійний шок (внаслідок переливання несумісної крові за резус-фактором), резус-конфлікт між кров'ю матері та плода.

Історія

Після відкриття груп крові за системою AB0 (1905-1907) ефективність при переливанні крові у людей зросла, однак смертність реципієнтів залишалась достатньо високою. Внаслідок інтенсивного пошуку, був виявлений білок, який вступав в реакцію і викликав аглютинацію еритроцитів при переливанні одногрупної крові.

Вперше резус-фактор крові був відкритий в 1937 році Ландштейнером та Вінером, які назвали його за аналогічним фактором, виявленим у крові макаки резус. Важливість знахідки виявилась не відразу, і вона була усвідомлена лише у 1940 році, після наступних відкриттів Філіпа Левіна (Philip Levine) та Руфуса Стетсона (Rufus Stetson).[2]

Успадкування

Резус-позначення гаплотипів[en]
Fisher–Race Wiener
Dce R0
DCe R1
DcE R2
DCE RZ
dce r
dCe r′
dcE r″
dCE rY

Система резус-групи крові має два набори номенклатур: одну розробили Рональд Фішер та Р.Р.Рейс (англ. Ronald Fisher and R.R.Race), другу - Вінер (англ. Wiener). Обидві системи вказують на альтернативні теорії успадкування.

Система Fisher-Race, яка сьогодні застосовується частіше, використовує номенклатуру CDE. Ця система ґрунтується на теорії, що окремий ген контролює продукт кожного відповідного антигену (наприклад, "ген D" продукує антиген-D тощо). Однак ген d у цій теорії вважається гіпотетичним, а не фактичним.

Система Wiener використовувала номенклатуру Rh–Hr. Ця система ґрунтувалася на теорії про те, що є по одному гену в одному локусі на кожній з двох примірників хромосоми 1, кожен з яких сприяє виробленню безлічі антигенів. У цій теорії ген R1 повинен породжувати "фактори крові" Rh0, rh′, rh″ (що відповідає сучасній номенклатурі антигенів D, C і E) і ген r для отримання hr' і hr″ (відповідає сучасній номенклатурі антигенів c і e).[3]

Розпосюдженість

Близько 85% людей мають цей резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивними. Інші ж 15 %, які його не мають, є резус-негативними.

Індивідуально, в залежності від людини, на поверхні червоних кров'яних тілець може бути чи не бути «резус-фактор». Цей термін стосується тільки більш імуногенного антигену D резус-фактора (RhD) системи групи крові або негативного резус-фактора системи групи крові. Як правило, статус позначають суфіксом Rh+ для позитивного резус-фактора (який має антиген D) або негативний резус-фактор (Rh-, що не має антигену D) після позначення групи крові за системою AB0. Однак, інші антигени цієї системи групи крові також є клінічно значущими (антигени C, E). Крім цього, у світі зафіксовано вкрай рідкісні випадки (близько 50-ти) повної відсутності антигенів (відповідно, відсутність резус-фактору), таку кров позначають як Rhnull[4].

Примітки

  1. Dean, Laura. Blood Groups and Red Cell Antigens [Internet].. Bethesda (MD): National Center for Biotechnology Information (US); 2005, Chapter. 7. [Електронне джерело]
  2. Landsteiner, K.; Weiner, A. (1940). An Agglutinable Factor in Human Blood Recognized by Immune Sera for Rhesus Blood. Exp Biol Med. 43 (1): 223. doi:10.3181/00379727-43-11151.
  3. Weiner, Alexander S. (1 February 1949). Genetics and Nomenclature of the Rh–Hr Blood Types. Antonie van Leeuwenhoek. 15 (1): 17—28. doi:10.1007/BF02062626. ISSN 0003-6072.
  4. Золота кров | Кровопедія. ДонорUA (укр.). ДонорUA. Процитовано 6 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

Посилання