Левинський Степан Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
м Олег-літред перейменував сторінку з Левинський Степан на Левинський Степан Іванович: Вимоги Вікіпедії
(Немає відмінностей)

Версія за 16:06, 19 травня 2020

Левинський Степан Іванович
Народився 1897[1]
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 8 жовтня 1946(1946-10-08) або 1946[1]
Гап
Діяльність письменник, орієнталіст, дипломат, мандрівник, культуролог
Сфера роботи мандри[d][1], подорож[1], сходознавство[1], культурологія[1] і дипломатія[1]
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Батько Левинський Іван Іванович

CMNS: Левинський Степан Іванович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Левинський Степан гербу Сас[2] (1897, Львів — 1946) — письменник-мандрівник, сходознавець, культуролог, дипломат

З біографії

Докладніше: Левинські

Народився 1897 р. у м. Львові, батько – Іван Левинський. Закінчив гімназію та «Львівську політехніку» зі ступенем інженера-хіміка. Студіював у Брюсселі (Бельгія). 1922 виїхав до Парижа. Закінчив японський відділ Школи державних мов (1929) та Школу політичних наук (обидві в Парижі). Мешкав у Японському домі, де в оточенні японців вдосконалив знання мови і звичаїв. У 1936—1940 рр. працював торговельно-економічним референтом і перекладачем з японської мови в польському консульстві в Харбіні. Жив у Шанхаї, Пекіні. Цю посаду отримав за підтримки Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), головним чином до цього приклався віце-маршалок польського сейму Василь Мудрий. У січні 1939 подав заяву про резигнацію з огляду на антиукраїнську акцію Польщі (ліквідація Карпатської України), але під тиском УНДО відкликав цю заяву.

У 1942—1946 рр. був перекладачем з японської мови у французько-японському комітеті при правлінні губернатора Індокитаю. Співпрацював в україномовному часописі "Український голос на Далекому Сході" (виходив з 1 листопада 1941 у Шанхаї). Взяв участь у підготовці першого українсько-японського словника (Харбін, 1944). Після Другої світової війни евакуйований до Франції.

Помер 8 жовтня 1946 р. у м. Гап (Франція).

Творчість

Автор спогадів «Від Везувія до пісків Сахари», «З японського дому» (1932), «Схід і Захід» (1934), «Хатина буддійського самітника» (1934), «Враження з Японії» (1942—1944). Писав про японську поезію (переклади С.Гординського), архітектурні пам'ятки Львова та їхню реставрацію.

За книжку "З Японського дому" 1933 одержав премію Товариства письменників і журналістів ім. Франка. 1934–35 публікувався у львівському часописі "Назустріч".

Примітки

Джерела