Левинський Степан Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
м Олег-літред перейменував сторінку з Левинський Степан на Левинський Степан Іванович: Вимоги Вікіпедії |
(Немає відмінностей)
| |
Версія за 16:06, 19 травня 2020
| Левинський Степан Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1897[1] Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина | |||
| Помер |
8 жовтня 1946 або 1946[1] Гап | |||
| Діяльність | письменник, орієнталіст, дипломат, мандрівник, культуролог | |||
| Сфера роботи | мандри[d][1], подорож[1], сходознавство[1], культурологія[1] і дипломатія[1] | |||
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» | |||
| Батько | Левинський Іван Іванович | |||
|
| ||||
 Левинський Степан Іванович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Левинський Степан гербу Сас[2] (1897, Львів — 1946) — письменник-мандрівник, сходознавець, культуролог, дипломат
З біографії
Народився 1897 р. у м. Львові, батько – Іван Левинський. Закінчив гімназію та «Львівську політехніку» зі ступенем інженера-хіміка. Студіював у Брюсселі (Бельгія). 1922 виїхав до Парижа. Закінчив японський відділ Школи державних мов (1929) та Школу політичних наук (обидві в Парижі). Мешкав у Японському домі, де в оточенні японців вдосконалив знання мови і звичаїв. У 1936—1940 рр. працював торговельно-економічним референтом і перекладачем з японської мови в польському консульстві в Харбіні. Жив у Шанхаї, Пекіні. Цю посаду отримав за підтримки Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), головним чином до цього приклався віце-маршалок польського сейму Василь Мудрий. У січні 1939 подав заяву про резигнацію з огляду на антиукраїнську акцію Польщі (ліквідація Карпатської України), але під тиском УНДО відкликав цю заяву.
У 1942—1946 рр. був перекладачем з японської мови у французько-японському комітеті при правлінні губернатора Індокитаю. Співпрацював в україномовному часописі "Український голос на Далекому Сході" (виходив з 1 листопада 1941 у Шанхаї). Взяв участь у підготовці першого українсько-японського словника (Харбін, 1944). Після Другої світової війни евакуйований до Франції.
Помер 8 жовтня 1946 р. у м. Гап (Франція).
Творчість
Автор спогадів «Від Везувія до пісків Сахари», «З японського дому» (1932), «Схід і Захід» (1934), «Хатина буддійського самітника» (1934), «Враження з Японії» (1942—1944). Писав про японську поезію (переклади С.Гординського), архітектурні пам'ятки Львова та їхню реставрацію.
За книжку "З Японського дому" 1933 одержав премію Товариства письменників і журналістів ім. Франка. 1934–35 публікувався у львівському часописі "Назустріч".
Примітки
Джерела
- С. І. Білокінь. Левинський (Левінський) Степан Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 79. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- С. І. Білокінь. Левинський Степан Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Трощинський В. Левинський Степан // Енциклопедія української діаспори: У 7 т. — К.: ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 (Австралія — Азія — Африка). — С. 109.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.