Белей Тарас Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Рядок 64: Рядок 64:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Вихованець юнацької команди [[Спартак (Івано-Франківськ)|«Спартак» (Івано-Франківськ)]]. У 1966 році тренер [[Думанський Мирослав Іванович|Мирослав Думанський]] запросив воротаря в основний склад команди, там він був дублером [[Микулець Емеріх Петрович|Емеріха Микульця]]. У вересні 1967 року на товариському турнірі спартаківських команд Белея помітив [[Старостін Андрій Петрович|Андрій Старостін]] й запросив у [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|московський «Спартак»]]. У складі червоно-білих воротар був дублером [[Маслаченко Володимир Микитович|Володимира Маслаченка]] й за два з половиною роки зіграв лише два матчі у [[Чемпіонат СРСР з футболу|вищій лізі]] — 9 вересня 1968 року вийшов на заміну на 82-й хвилині у грі проти [[Арарат (футбольний клуб, Єреван)|«Арарату»]]<ref>[http://footballfacts.ru/matches/188548 «Спартак» Москва 3 : 1 «Арарат» Ереван] {{ref-ru}}</ref> і 26 квітня 1970 року відіграв повний матч проти [[СКА (Ростов-на-Дону)|ростовського СКА]]<ref>[http://footballfacts.ru/matches/192893 «Спартак» Москва 1 : 3 СКА Ростов-на-Дону] {{ref-ru}}</ref>.
Вихованець юнацької команди [[Спартак (Івано-Франківськ)|«Спартак» (Івано-Франківськ)]], першим тренером якого був відомий у минулому гравець івано-франківської команди [[Рипан Маркіян Юрійович|Маркіян Рипан]].<ref>[https://versii.if.ua/novunu/legendi-frankivskogo-futbolu-taras-beley-golkiper-mistsevogo-spartaka-ta-prikarpattya/ Легенди франківського футболу: Тарас Белей - голкіпер місцевого «Спартака» та «Прикарпаття»]</ref> У 1966 році тренер [[Думанський Мирослав Іванович|Мирослав Думанський]] запросив воротаря в основний склад команди, там він був дублером [[Микулець Емеріх Петрович|Емеріха Микульця]]. У вересні 1967 року на товариському турнірі спартаківських команд Белея помітив [[Старостін Андрій Петрович|Андрій Старостін]] й запросив у [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|московський «Спартак»]]. У складі червоно-білих воротар був дублером [[Маслаченко Володимир Микитович|Володимира Маслаченка]] й за два з половиною роки зіграв лише два матчі у [[Чемпіонат СРСР з футболу|вищій лізі]] — 9 вересня 1968 року вийшов на заміну на 82-й хвилині у грі проти [[Арарат (футбольний клуб, Єреван)|«Арарату»]]<ref>[http://footballfacts.ru/matches/188548 «Спартак» Москва 3 : 1 «Арарат» Ереван] {{ref-ru}}</ref> і 26 квітня 1970 року відіграв повний матч проти [[СКА (Ростов-на-Дону)|ростовського СКА]]<ref>[http://footballfacts.ru/matches/192893 «Спартак» Москва 1 : 3 СКА Ростов-на-Дону] {{ref-ru}}</ref>.


Під час сезону 1970 року повернувся до Івано-Франківська, потім також виступав за клуби [[Іскра (Смоленськ)|«Іскра» (Смоленськ)]], [[ЦСКА (Київ)|СКА (Київ)]] та [[Бережани (футбольний клуб)|«Нива» (Бережани)]]<ref name="Спартак Москва. Официальная история 1922-2002">{{книга|автор = Нисенбойм Э., Расинский В.|частина = |назва = Спартак Москва. Официальная история 1922-2002|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = МС Медиа|рік = 2002|том = |сторінки = 641|сторінок = 870|серія = |isbn = 5-902215-01-3|тираж = }}</ref>. У складі івано-франківського клубу зіграв 357 матчів у першості СРСР, вважається найкращим воротарем в історії прикарпатського футболу.
Під час сезону 1970 року повернувся до Івано-Франківська, потім також виступав за клуби [[Іскра (Смоленськ)|«Іскра» (Смоленськ)]], [[ЦСКА (Київ)|СКА (Київ)]] та [[Бережани (футбольний клуб)|«Нива» (Бережани)]]<ref name="Спартак Москва. Официальная история 1922-2002">{{книга|автор = Нисенбойм Э., Расинский В.|частина = |назва = Спартак Москва. Официальная история 1922-2002|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = МС Медиа|рік = 2002|том = |сторінки = 641|сторінок = 870|серія = |isbn = 5-902215-01-3|тираж = }}</ref>. У складі івано-франківського клубу зіграв 357 матчів у першості СРСР, вважається найкращим воротарем в історії прикарпатського футболу.

Версія за 19:58, 23 лютого 2021

Ф
Тарас Белей
Особисті дані
Повне ім'я Тарас Михайлович Белей
Народження 12 січня 1948(1948-01-12) (76 років)
  Станіслав, УРСР
Зріст 172 см
Вага 71 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Спартак» (Ст)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966—1967 СРСР «Спартак» (ІФ) 35 (-?)
1968—1970 СРСР «Спартак» (М) 2 (-4)
1970—1972 СРСР «Спартак» (ІФ) 86 (-?)
1973—1974 СРСР «Іскра» (См) ? (-?)
1975—1981 СРСР «Спартак» (ІФ) 236 (-?)
1982 СРСР СКА (К) 22 (-48)
1983—1984 СРСР «Нива» (Б) 19+ (-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Тарас Михайлович Белей (нар. 12 січня 1948, Станіслав, УРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції воротаря.

Життєпис

Вихованець юнацької команди «Спартак» (Івано-Франківськ), першим тренером якого був відомий у минулому гравець івано-франківської команди Маркіян Рипан.[1] У 1966 році тренер Мирослав Думанський запросив воротаря в основний склад команди, там він був дублером Емеріха Микульця. У вересні 1967 року на товариському турнірі спартаківських команд Белея помітив Андрій Старостін й запросив у московський «Спартак». У складі червоно-білих воротар був дублером Володимира Маслаченка й за два з половиною роки зіграв лише два матчі у вищій лізі — 9 вересня 1968 року вийшов на заміну на 82-й хвилині у грі проти «Арарату»[2] і 26 квітня 1970 року відіграв повний матч проти ростовського СКА[3].

Під час сезону 1970 року повернувся до Івано-Франківська, потім також виступав за клуби «Іскра» (Смоленськ), СКА (Київ) та «Нива» (Бережани)[4]. У складі івано-франківського клубу зіграв 357 матчів у першості СРСР, вважається найкращим воротарем в історії прикарпатського футболу.

У 1989-1992 роках працював у тренерському штабі «Прикарпаття», потім — у футбольній школі клубу. Серед його вихованців — Олег Рипан та Микола Волосянко[5].

Примітки

Посилання