Станіслав Боніфацій Мнішек
| Станіслав Боніфацій Мнішек | |
|---|---|
| пол. Stanisław Bonifacy Mniszech | |
| Народився | 1580 |
| Помер | 1644[1] |
| Країна | Річ Посполита |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d], львівський староста[d], староста сяноцькийd, староста Глинянськийd, Q66201192? і староста сяноцькийd |
| Рід | Мнішеки |
| Батько | Єжи Мнішек |
| Мати | Ядвиґа з Тарлівd |
| Брати, сестри | Францішек Бернард Мнішех, Урсула Мнішек (Вишневецька) і Марина Мнішек |
| У шлюбі з | Zofia Hołowczyńskad[2] |
| Діти | Ян Мнішех |
 | |
Станіслав Боніфацій Мнішех (1580 — вночі з 19 на 20 грудня 1644) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої. Представник роду Мнішеків.
Батько — львівський староста, сандомирський воєвода Єжи Мнішек, матір — дружина батька Ядвиґа з Тарлів, сестра — Марина Мнішек (1588—1614) — московська цариця.
Посади: львівський (призначений 11 вересня 1613 року), глинянський, самбірський староста, другий чоловік Софії з Головчинських — матері Адама Олександра Санґушка[3] Був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 250 злотих.[4] 1592 року разом з братом Стефаном Яном записався до універ. Падуї. Сяноцьке староство отримав після смерті брата Стефана Яна 1602 року, яке після отримання Львівського відступив брату Францішку Бернарду. 17 жовтня 1604 року брав участь в урочистому в'їзді Лжедмітрія до Києва.
Майнова ситуація Мнішеків після смерті батька була складною, після смерті він залишив значні борги, через які разом з Францішком Бернардом були піддані баніції. Король 17 березня 1623 відклав її, 30 травня 1633 — скасував через їх заслуги. Родову резиденцію в Ляшках, Хирів з околицями разом з Францішком Бернардом переказав угорському магнату Юрію Другету (Гуменному). Ляшки повернулись до них 1638 року, тоді за 20000 злотих зрікся прав на неї для брата. Позичав значні суми в жидівських банкірів Львова, інших міст Руського воєводства. Визискував міщан та селян з королівщин, що призводило до конфліктів, втручання короля. Частину цих коштів віддава на потреби костелів, кляшторів.
Недовго був одруженим, дітей в шлюбі не мав.
- ↑ а б NUKAT — 2002.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 126.
- ↑ Mniszchowie [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 117—119. (пол.)
- Horn M. Mniszech Stanisław Bonifacy h. wł. (ok. 1580—1644) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 486—487. (пол.)
- Ґранкін П. «КАРА Вежі». В'язниці у львіських укріпленнях // Галицька брама. — Львів : Центр Європи, 1998. — № 3(39) (бер.). — С. 21—22. (С. 37).
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
