Стефано Родота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефано Родота
італ. Stefano Rodotà
Народився 30 травня 1933(1933-05-30)
Козенца, Калабрія, Італія
Помер 23 червня 2017(2017-06-23)[1] (84 роки)
Рим, Італія
Країна  Італія
 Королівство Італія
Діяльність політик, правник, викладач університету
Alma mater Lc Cosenza Telesiod, Римський університет ла Сапієнца (1955), Стенфордський університет і liceo classicod
Відомі учні Giovanni Marinid
Знання мов італійська[2]
Заклад Університет Генуї, Римський університет ла Сапієнца, Туринський університет і University of Maceratad
Членство Libera Uscitad і Nexa Board of Trusteesd
Посада Депутат Європейського парламенту, член Палати депутатів Італії[d], президент[d], президент[d], заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3], представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[3], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d]
Партія незалежний політик
Родичі Pietro Pompilio Rodotàd[4]
Брати, сестри Antonio Rodotàd
У шлюбі з Carla Pogliano Rodotàd[5]
Діти Maria Laura Rodotàd
Нагороди

Стефано Родота (італ. Stefano Rodotà; нар. 30 травня 1933, Козенца — 23 червня 2017) — італійський політик.

Життєпис[ред. | ред. код]

1955 року закінчив юридичний факультет Римського університету ла Сапієнца. Він спеціалізується у галузі цивільного права, читав лекції в університетах Мачерати, Генуї та у рідному університеті, де він отримав посаду професора. Викладав в університетах за кордоном, у тому числі у Франції й Великої Британії.

У 70-х роках почав свою політичну діяльність у Радикальній партії. Потім він вступив до Італійської компартії, а на початку 90-х років став одним із засновників Демократичної партії лівих. З 1979 до 1994 його обирали членом Палати депутатів, з 1992 — був віце-спікером парламенту. З 1983 до 1994 він був членом Парламентської Асамблеї Ради Європи. У 19972005 Родота займав посаду голови Комісії із захисту даних. Брав участь у розробці Хартії основних прав Європейського Союзу.

2013 року висунутий кандидатом у президенти від Руху п'яти зірок, отримав від 210 до 250 голосів вибірників.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]