Рух п'яти зірок
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2021) |
 | |
| Країна |
 Італія |
| Голова партії | Джузеппе Конте |
| Засновник | Беппе Ґрілло і Gianroberto Casaleggiod |
| Дата заснування | 4 жовтня 2009 |
| Штаб-квартира | Генуя, Італія |
| Ідеологія | популізм, енвайронменталізм, електронна демократія, частковий євроскептицизм, пряма демократія |
| Кількість членів | 115 372[1] (2019) |
| Офіційний сайт | www.movimentocinquestelle.it |
«Рух п'яти зірок» (італ. Movimento 5 Stelle, M5S — мовіменто чінкве стелле) — італійська політична партія, заснована популярним коміком Беппе Ґрілло і підприємцем Джанроберто Касаледжіо[en] 4 жовтня 2009. Для партії характерні популізм, енвайронменталізм, і частково євроскептицизм. Партія також підтримує пряму демократію та загальний вільний доступ в Інтернет як одне з фундаментальних прав людини, засуджує корупцію.
Партія швидко стала популярною досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з понад 25% підтримки на парламентських виборах в лютому 2013 року стали головною сенсацією цих виборів.
Бере участь у регіональних виборах з 2008 року, перший номер списку виборів на Сицилії обрана до Європарламенту від Італії Цінностей 2009 року.
Історія[ред. | ред. код]
Партія приймає участь у регіональних виборах з 2008 року, перший номер списку виборів на Сицилії обрано до Європарламенту від Італії Цінностей у 2009 році.
У травні 2012 року партія успішно виступила на місцевих виборах: її кандидат вперше був обраний мером (Сарего, провінція Віченца), а в Комаккьо (провінція Феррара) Рух п'яти зірок виявився найпопулярнішою політичною силою.[2]
Партія швидко стала популярною і досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з більш ніж 25 % підтримки на парламентських виборах у лютому 2013 року стали головною сенсацією цих виборів (рух отримав 108 місць у Палаті депутатів із 630 і 54 з 315 — у Сенаті)[3][4], першим головою фракції в Сенаті став Віто Кримі, у Палаті депутатів — Роберта Ломбарді. До грудня 2014 року через політичні протиріччя, що виникли всередині руху, його фракції в палатах парламенту залишили 9 депутатів і 17 сенаторів.
Влітку 2013 року 3 сенатори з фракції Руху вийшли з фракції та заснували Народну групу дій.
Восени 2015 року італійська делегація парламентаріїв у складі представників «Руху п'яти зірок» та «Ліги Півночі» збиралася відвідати з візитом окупований Крим.
До листопада 2015 року Рух п'яти зірок став сприйматися політичними аналітиками як реальна альтернатива правлячій Демократичній партії. Згідно з опитуваннями громадської думки, розрив між ними скоротився до мінімуму: 31,6 % у демократів і 27,4 % у Руху. З іншого боку, якщо в березні 2013 року 77 % прихильників партії підтримували Беппе Ґрілло як лідера, то на цей момент його в основному сприймали як символ, а лідером, здатним привести партію до перемоги на виборах, вважали насамперед Луїджі Ді Майо. Ця зміна знаменна також і в іншому відношенні — в 2013 році виборці Ґрилло, на відміну від 2015 року, зовсім не вважали за необхідне прихід їхнього лідера в палаццо Кіджі і цінували його за виклик, кинутий традиційним політикам.
Серед депутатів парламенту Італії є колишні члени різних партій (зокрема і Пролетарської демократії та Італії Цінностей)
У місцевих та регіональних та загальнонаціональних виборах практично завжди брала участь одним списком до 2019 року.
На виборах в Умбрії список партії входив до коаліції, утвореної Демократичною партією, а на виборах в Калабрії, очолювану рухом коаліції, увійшов також список Цивільної Калабрії.
Партії, що відкололися[ред. | ред. код]
- Італія Робота в процесі (2014 — 2015)
- X Рух (з 2014)
- Безкоштовна альтернатива (2015 — 2019)
- Італія в муніципалітеті (з 2018)
- Італекзит (з 2020)
- Альтернатива (з 2021)
- Разом заради майбутнього (з 2022)
- Громадянська відданість (з 2022)
Результати виборів[ред. | ред. код]
| Палата депутатів Італії | |||||
| Рік виборів | Голосів | % | Кількість депутатів | +/– | Лідер |
|---|---|---|---|---|---|
| 2013 | 8 691 406 (2-е місце) | 25,06 | 109 / 630
|
▲ 109 | Беппе Ґрілло |
| 2018 | 10 732 066 (1-е місце) | 32,07 | 227 / 630
|
▲ 119 | Луїджі Ді Майо |
| 2022 | — | — | 0 / 400
|
Джузеппе Конте | |
| Сенат Італії | |||||
| Рік виборів | Голосів | % | Кількість депутатів | +/– | Лідер |
|---|---|---|---|---|---|
| 2013 | 7 285 648 (2-е місце) | 23,08 | 54 / 315
|
▲ 54 | Беппе Ґрілло |
| 2018 | 9 733 928 (1-е місце) | 32,01 | 112 / 315
|
▲ 58 | Луїджі Ді Майо |
| 2022 | — | — | 0 / 400
|
Джузеппе Конте | |
Логотипи[ред. | ред. код]
2009–2015
2015–2018
2018–2021
2021–по теперішній час
Лідери партії[ред. | ред. код]
| Ім'я | Початок терміну | Кінець терміну | |||
|---|---|---|---|---|---|
| Президент партії | |||||
| 1 | 
|
Беппе Ґрілло (нар. 1948) |
4 жовтня 2009 | 23 вересня 2017 | |
| Політичний лідер | |||||
| 2 | 
|
Луїджі Ді Майо (нар. 1986) |
23 вересня 2017 | 22 січня 2020 | |
| Тимчасово виконуючий обов'язки політичного лідера | |||||
| – | .jpg)
|
Віто Кримі (нар. 1972) |
22 січня 2020 | 6 серпня 2021 | |
| Президент | |||||
| 3 | .jpg)
|
Джузеппе Конте (нар. 1964) |
6 серпня 2021 | Діючий | |
Фракція[ред. | ред. код]
Улітку 2013 3 сенатора з фракції 5 зірок вийшли з фракції та заснували Народну групу дій.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
У лютому 2013 року, у зв'язку з парламентськими виборами в Італії, відомий співак та актор Адріано Челентано написав пісню «Ti fai del male», щоб підтримати «Рух п'яти зірок». Пісня є зверненням до населення, проти байдужості до виборів, з головним гаслом: «Якщо ти не голосуєш — ти шкодиш собі».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ La verità sul voto su Rousseau. Le 10 fake news a cui non credere. ilblogdellestelle.it. 31 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 4 вересня 2019.
- ↑ Eleonora Bianchini (7 травня 2012). Movimento Cinque Stelle, boom di voti. Grillo: “Ci vediamo in Parlamento” (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
- ↑ CAMERA DEL 24 FEBBRAIO 2013. ARCHIVIO STORICO DELLE ELEZIONI (італ.). Ministero dell’intero. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 22 вересня 2015.
- ↑ SENATO DEL 24 FEBBRAIO 2013. ARCHIVIO STORICO DELLE ELEZIONI (італ.). Ministero dell’intero. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 22 вересня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
|
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||