Стибіотанталіт
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Стибіотанталіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sttl[2] |
| Хімічна формула | Sb³⁺TaO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DE.30 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
стибій[3], Танталіт[3] |
 Стибіотанталіт у Вікісховищі | |
Стибіотанталіт (рос. stibiotantalite; нім. Stibiotantalit m) — мінерал, оксид стибію та танталу.
Назва — від стиб… і мінералу танталіту (G.A.Goyder, 1893).
- 1. За Є. Лазаренком: Sb(Nb, Ta)O4.
- 2. За К.Фреєм і за «Fleischer's Glossary» (2004): SbTaO4.
Ta заміщується Nb. При Nb > Ta — стибіоколумбіт.
Сингонія ромбічна. Ромбо-пірамідальний вид. Утворює призматичні кристали. Спайність по (010). Густина 5,7-7,5. Тв. 5,5-6,0. Колір світло- і темно-коричневий. Риса жовта, коричнева. Блиск смолистий до алмазного. Піроелектричний. Крихкий. Злом напівраковистий до зернистого.
Розповсюджений серед пегматитів і у розсипах. Знайдений в каситеритових розсипах Зах. Австралії та в пегматитах родов. Варутреск (Швеція), Месса-Ґранде, шт. Каліфорнія (США).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б http://www.mineralienatlas.de/lexikon/index.php/MineralData?mineral=Stibiotantalit
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Стибіотанталіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Стибіотанталіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
