Стибіоколумбіт
| Стибіоколумбіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sclb[2] |
| Хімічна формула | SbNbO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DE.30 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
стибій (давньогрецька мова)[3], Колумбіт[3] |
 Стибіоколумбіт у Вікісховищі | |
Стибіоколумбіт (рос. стибиоколумбит; англ. stibiocolumbite; нім. Stibiokolumbit m) — мінерал, оксид стибію, ніобію і танталу. Кінцевий член ізоморфного ряду стибіотанталіту. Назва — від стиб… і мінералу колумбіту (W.T.Schaller, 1915).
- 1. За Є. Лазаренком: Sb(Nb, Ta)O4.
- 2. За К.Фреєм і за «Fleischer's Glossary» (2004): SbNbO4.
Склад у % (з родов. Месса Ґранде, шт. Каліфорнія, США): Sb2O3 — 49,28; Nb2O5 — 39,14; Ta2O5 — 11,16. Домішки: B2O3.
Сингонія ромбічна. Утворює призматичні кристали. Полісинтетичні двійники. Густина 5,9-7,4. Твердість 6,0. Колір чорний, темно-бурий до жовтувато-бурого, а також червонувато-бурий. Риса жовтувато-бура до блідо-жовтої. Блиск смолистий до алмазного. Крихкий. Злом напівраковистий.
Зустрічається у вигляді дрібних кристалів у пегматиті з Каліфорнії, а також як окиснений мінерал пегматитів на Кольському п-ові і в Топсем, шт. Мен, США. Супутні мінерали: рожевий берил, лепідоліт, рожевий турмалін.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б http://webmineral.com/data/Stibiocolumbite.shtml
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Стибіоколумбіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Стибіоколумбіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
