Перейти до вмісту

Сірсаліс (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Характеристики кратера
Сірсаліс
Світлина зонда Lunar orbiter - IV
Координати12°29′ пд. ш. 60°31′ зх. д. / 12.49° пд. ш. 60.51° зх. д. / -12.49; -60.51
Діаметр44,2 км
Глибина4,730 км
Довгота ранкового
термінатора
299°
ЕпонімGerolamo Sersale
Сірсаліс. Карта розташування: Місяць
Сірсаліс
Сірсаліс

Кра́тер Сірса́ліс (лат. Sirsalis) — великий молодий метеоритний кратер в області південно-західного узбережжя Океану Бур на видимому боці Місяця. Назву присвоєно на честь італійського астронома і селенографа Джироламо Сірсаліса[en] (1584—1654) й затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось в ератосфенівському періоді[1]..

Опис кратера

[ред. | ред. код]
Околиці кратера Сірсаліс. Фрагмент мапи видимого боку Місяця[2].

Найближчими сусідами кратера є кратер Грімальді на північному заході; кратер Дамуазо[en] на півночі; кратер Ханстен[en] на сході; кратер Фонтана[en] на південному сході; кратер Де Віко[en] на півдні і кратер Крюгер на заході південному заході. На захід і схід від кратера Сірсаліс розташовані Борозни Сірсаліса; на північному сході знаходиться Океан Бур[3]. Селенографічні координати центру кратера 12°29′ пд. ш. 60°31′ зх. д. / 12.49° пд. ш. 60.51° зх. д. / -12.49; -60.51, діаметр 44,2 км[4] (англ.), глибина 4730 м[5].

Кратер Сірсаліс розташований в області широкого хребта що тягнеться з півдня на північ; має еліптичну форму витягнуту у напрямі північ північний захід — південь південний схід і практично не зазнав руйнувань. Західна частина кратера частково перекриває сателітний кратер Сірсаліс A (див. нижче). Вал з чітко окресленою гострою крайкою є дещо згладжений у західній частині. Внутрішній схил валу гладкий, з високим альбедо. Висота валу над навколишньою місцевістю сягає 1050 м[1], об'єм кратера становить приблизно 1300 км³[1]. Дно чаші є рівним у північно-західній частині, решта поверхні чаші має хребти концентричні відносно валу. У центрі чаші розташовується масив піків. За морфологічними ознаками кратер належить до типу TRI (за назвою типового представника цього класу — кратера Тріснеккер).

Сателітні кратери

[ред. | ред. код]
Фрагмент мапи LAC-74.
Сірсаліс Координати Діаметр, км
A 12°40′ пд. ш. 61°24′ зх. д. / 12.67° пд. ш. 61.4° зх. д. / -12.67; -61.4 (Сірсаліс A) 48,5
B 11°07′ пд. ш. 63°46′ зх. д. / 11.11° пд. ш. 63.77° зх. д. / -11.11; -63.77 (Сірсаліс B) 14,9
C 10°21′ пд. ш. 64°00′ зх. д. / 10.35° пд. ш. 64° зх. д. / -10.35; -64 (Сірсаліс C) 22,4
D 9°59′ пд. ш. 58°42′ зх. д. / 9.98° пд. ш. 58.7° зх. д. / -9.98; -58.7 (Сірсаліс D) 34,9
E 8°10′ пд. ш. 56°42′ зх. д. / 8.16° пд. ш. 56.7° зх. д. / -8.16; -56.7 (Сірсаліс E) 70,3
F 13°34′ пд. ш. 60°09′ зх. д. / 13.56° пд. ш. 60.15° зх. д. / -13.56; -60.15 (Сірсаліс F) 13,2
G 13°51′ пд. ш. 61°43′ зх. д. / 13.85° пд. ш. 61.71° зх. д. / -13.85; -61.71 (Сірсаліс G) 24,2
H 14°01′ пд. ш. 62°30′ зх. д. / 14.02° пд. ш. 62.5° зх. д. / -14.02; -62.5 (Сірсаліс H) 25,5
J 13°25′ пд. ш. 59°41′ зх. д. / 13.42° пд. ш. 59.69° зх. д. / -13.42; -59.69 (Сірсаліс J) 11,9
K 10°23′ пд. ш. 57°28′ зх. д. / 10.39° пд. ш. 57.47° зх. д. / -10.39; -57.47 (Сірсаліс K) 7,0
T 9°17′ пд. ш. 53°35′ зх. д. / 9.28° пд. ш. 53.59° зх. д. / -9.28; -53.59 (Сірсаліс T) 15,0
Z 10°22′ пд. ш. 62°02′ зх. д. / 10.37° пд. ш. 62.04° зх. д. / -10.37; -62.04 (Сірсаліс Z) 90,3
  • Утворення сателітного кратера Сірсаліс A відбулось у нектарському періоді[1].
  • Утворення сателітних кратерів Сірсаліс E і Z відбулось у донектарському періодуі[1].
  • Сателітні кратери Сірсаліс A, K і J включені до списку кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO)[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Lunar Impact Crater Database [Архівовано 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)
  2. Мапа видимого боку Місяця (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 2 грудня 2019.
  3. Кратер Сірсаліс на мапі LAC-74 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 2 грудня 2019.
  4. Довідник Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  5. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 8 січня 2016.
  6. Перелік кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]