Сітало Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Сітало
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Володимирович Сітало
Народження 20 грудня 1986(1986-12-20)[1][2] (37 років)
  Магадан, РРФСР, СРСР
Зріст 192 см
Вага 86 кг
Громадянство  Україна
Позиція Воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Колос»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2003—2004 Україна «Дніпро-2» Д 1 (−1)
2004—2007 Україна «Арсенал» К 0 (0)
2007 Україна «Сталь» Д 6 (−8)
2008 Україна «Шахтар» С 12 (−11)
2009—2010 Україна «Сталь» А 29 (−25)
2011—2014 Україна «Таврія» 3 (−8)
2014—2015 Україна «Десна» 35 (−34)
2016—2018 Україна «Арсенал» К 68 (−70)
2019— Україна «Колос» 0 (−0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 22 березня 2019.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сітало.

Сергі́й Володи́мирович Сіта́ло (20 грудня 1986, Магадан, СРСР) — український футболіст, голкіпер ковалівського «Колоса». Вихованець ДЮСШ «Дніпро» (Дніпропетровськ). Викликався до юнацької збірної України, однак жодного матчу в її складі так і не провів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Сітало народився в Магадані. Виступи на рівні ДЮФЛ розпочав у луганських командах ЛВУФК та СДЮШОР «Україна», однак згодом перейшов до групи підготовки дніпропетровського «Дніпра». На початку 2003 року отримав виклик до юнацької збірної України, однак жодного матчу в її складі так і не провів, обмежившись перебуванням на лаві запасних у двох іграх. На професійному рівні дебютував 23 квітня 2004 року в поєдинку «Дніпра-2» з краснопільським «Явором», вийшовши на заміну на 57-й хвилині матчу.

Наступним клубом Сергія став київський «Арсенал», у системі якого Сітало перебував три сезони, однак не зміг стати навіть беззаперечно основним воротарем дублюючого складу. Втративши надію пробитися до основи «канонірів», голкіпер перейшов до лав дніпродзержинської «Сталі», де відіграв півсезону та залишив клуб, приставши на пропозицію свердловського «Шахтаря».

Наступним клубом Сітала стала алчевська «Сталь», у складі якої він двічі поспіль здобував бронзові нагороди першої ліги чемпіонату України. 21 лютого 2011 році Сергій підписав з сімферопольською «Таврією» дворічний контракт з можливістю пролонгації угоди ще на рік[3]. 4 листопада того ж року він провів дебютний поєдинок у Прем'єр-лізі, не пропустивши жодного м'яча у грі з луганською «Зорею».

12 вересня 2014 року Сітало підписав контракт із чернігівською «Десною»[4], за яку грав до кінця 2015 року[5].

1 березня 2016 року знову став гравцем «Арсенала»[6].

З березня 2016 року по січень 2019 року Сергій Сітало грав за київський «Арсенал»[7].

Досягнення[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Сергій Сітало одружений. Дружина — Дарина, економіст за спеціальністю. Весілля відбулося 17 грудня 2011 року в Луганську[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ Таврія підписала трьох новачків (рос.) . «Ua-Football». Процитовано 17 жовтня 2013.
  4. ↑ В Чернигов переехал футболист из оккупированного Крыма (рос.) . «Сайт города Чернигова». Процитовано 16 вересня 2014.
  5. ↑ «Десну» залишили шість гравців. «UA-Футбол». Процитовано 13 січня 2016.
  6. ↑ Дозаявки клубів ПФЛ: володар суперкубка Казахстану та інші «зірочки». Прес-служба ПФЛ (1 березня 2016). Перевірено 2 березня 2016.
  7. ↑ Сергей Ситало: «Рано или поздно, я должен был уйти, вслед за тем составом, который выходил в Премьер-лигу»
  8. ↑ Голкіпер Таврії одружився (рос.) . Офіційний сайт ФК «Таврія». Процитовано 17 жовтня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сітало_Сергій_Володимирович&oldid=37500525