Тадеуш Гупаловський
Тадеуш Гупаловський пол. Tadeusz Hupałowski | |
Народження: |
25 червня 1922 Золочів, Тернопільське воєводство, Польська Республіка |
---|---|
Смерть: |
22 грудня 1999 (77 років) Варшава, Республіка Польща |
Поховання: | Військові Повонзки |
Країна: | Республіка Польща |
Освіта: | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Партія: | Польська об'єднана робітнича партія |
Нагороди: | |
Тадеуш Гупаловський (пол. Tadeusz Hupałowski; 25 червня 1922, Золочів — 22 грудня 1999, Варшава) — польський воєначальник і політик часів ПНР. Генерал дивізії Польської народної армії. При воєнному стані у 1981—1983 роках — член Військової ради національного порятунку. Обіймав посади у керівних органах ПОРП й уряді ПНР. Голова Вищої контрольної палати у 1983—1991 роках. Брав участь в економічних перетвореннях останніх років ПНР.
Народився у родині українських поляків. Закінчив гуманітарний ліцей[1]. У 1939 році брав участь у бойових діях проти німецьких військ під Нисько. Потім повернувся на батьківщину у Золочів, який потрапив у радянську зону окупації. Служив у фінансовому відомстві, працював на цегельному заводі та залізничній станції. Під час нацистської окупації був чорноробом, шофером, завскладу.
У січні 1945 року вступив у Польську народну армію (LWP). Закінчив піхотну школу, потім Академію політичних наук, Військову академію у Чехословаччині та Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР. У 1952 році майор Гупаловський вступив в урядущу компартію ПОРП.
У 1958—1961 роках полковник Гупаловський представляв Військо Польське у штабній системі Організації Варшавського пакту. З 1965 року — заступник головного інспектора територіальної оборони. Брав участь у проєкті розміщення та транспортування ядерної зброї на території ПНР[2].
У 1968—1972 роках Гупаловський — начальник штабу Сілезького військового округу у званні генерал бригади[3]. У 1973—1981 роках генерал дивізії Гупаловський — заступник начальника Генштабу LWP генерала Сивицького.
Політично генерал Гупаловський був противником страйкового руху 1980 року та незалежної профспілки Солідарність. 1 грудня 1980 року він отримав у Москві план військових маневрів, який передбачав масоване введення радянських військ до Польщі. Проте керівництво КПРС врахувало позицію керівництва ПОРП й утрималося від прямого військового втручання[4]. Сам Гупаловський вважав за доцільне встановлення військового режиму силами польської армії та брав участь у підготовці конкретного плану дій[5].
Генерал Гупаловський був одним з організаторів воєнного стану, запровадженого 13 грудня 1981 року. Входив до Військової ради національного порятунку (WRON) — позаконституційного органу вищої влади на чолі з першим секретарем ЦК ПОРП, прем'єр-міністром і міністром національної оборони генералом Ярузельським. Обіймав також посаду міністра адміністрації, економіки й охорони навколишнього середовища в уряді Ярузельського. Гупаловський не належав до неформальної «Директорії», де приймалися всі основні рішення, але зараховувався до «першого ряду» WRON — поряд з генералом Тучапським, генералом Мольчиком, генералом Пйотровським, генералом Барилою[6]. Опікувався економічною політикою воєнного режиму[7].
Проявлявся Гупаловський і у зовнішній політиці — займався відносинами з Лівійською джамахірією. Він відвідав Триполі та провів переговори з Каддафі. Лідер Лівійської Революції висловив повну підтримку WRON і обіцяв збільшити кількість польських фахівців у Лівії[8].
У 1983 році Гупаловського призначено головою Вищої контрольної палати (змінив на цій посаді Мечислава Мочара). За деякими оцінками, на чолі цього органу, який контролює економічну діяльність держструктур, Гупаловський (за погодженням з Ярузельським) сприяв зміцненню зовнішніх економічних зв'язків і підготовці до «номенклатурної приватизації»[9][10].
У 1986—1990 роках Гупаловський обіймав посаду заступника голови Центральної контрольно-ревізійної комісії ПОРП. Був також керівником Товариства польсько-лівійської дружби.
У листопаді 1988 року Тадеуш Гупаловський брав участь у переговорах керівництва ПОРП з лідерами «Солідарності». Підтримував лінію Ярузельського та генерала Кіщака про компроміс з опозицією. Брав участь у переговорному процесі у Магдаленці та підготовці Круглого столу.
До 1991 року, вже у новій суспільно-політичній системі, Гупаловський залишався головою Вищої контрольної плати. Після відставки в політиці не брав активну участь. Перебував в Клубі генералів Війська Польського[11]. Був одружений, мав сина та доньку.
Помер Тадеуш Гупаловський у віці 77 років[12]. Похований на цвинтарі Військові Повонзки.
Генерал Гупаловський двояко сприймається у сучасному польському суспільстві. З одного боку, він належав до військової номенклатури режиму ПОРП, входив до складу WRON, брав участь у придушенні протестів. З іншого боку, виявився одним з відомих партійно-державних функціонерів, які пішли на діалог з опозицією наприкінці 1980-х років.
- ↑ Leksykon nauczycieli i wychowanków I Gimnazjum i Liceum w Rzeszowie urodzonych pomiędzy XVII wiekiem a 1945 rokiem (2015). Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Polska miała arsenał broni nuklearnej. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Dane osoby z katalogu kierowniczych stanowisk partyjnych i państwowych PRL. Tadeusz Hupałowski. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Stan wojenny. Blef generała: Mit «mniejszego zła». Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Operacja «13 grudnia». Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Wojskowa Rada Ocalenia Narodowego: groźna junta czy śmieszna WRON-a?. Архів оригіналу за 23 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Как поляки гнали «Врону». Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Libia Muammara Kaddafiego — zapomniany sojusznik PRL. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Od agenta do biznesmena 1. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
- ↑ Od agenta do biznesmena 2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
- ↑ Генералы карьерного клуба. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ W CIENIU CZERWONEJ JARZĘBINY. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022.
- Народились 25 червня
- Народились 1922
- Уродженці Золочева
- Померли 22 грудня
- Померли 1999
- Померли у Варшаві
- Поховані на Військовому кладовищі у Варшаві
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени ПОРП
- Кавалери ордена Дружби народів
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Кавалери ордена Прапор Праці 1 ступеня
- Кавалери ордена Прапор Праці 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За Одру, Нису і Балтику»
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Срібного Хреста Заслуг
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Нагороджені медаллю «10-річчя Народної Польщі»
- Нагороджені медаллю Комісії народної освіти Польщі
- Міністри Польщі
- Нагороджені медаллю Перемоги і Свободи 1945