Тарасюк Олег Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарасюк Олег Андрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 вересня 1968(1968-09-21)
Курозвани
Рівненська область
Смерть 10 серпня 2014(2014-08-10) (45 років)
Іловайськ
Донецька область
Поховання Рівне
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Тарас»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Формування
 ДУК
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
Рівненська розвідгрупа ДУК
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасюк.

Оле́г Андрійович Тарасю́к (1968, Курозвани, Гощанський район, Рівненська область — 10 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — командир Рівненської розвідгрупи Добровольчого корпусу «Правого Сектору».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1968 року в селі Курозвани (Гощанський район, Рівненська область); був у мами другим сином з трьох. Закінчив Курозванівську ЗОШ. Олег Тарасюк — колишній морський піхотинець, родом з с. Курозвани Гощанського району Рівненської області[1]. Служив на Тихоокеанському флоті; за військовим фахом — підводник-диверсант. Навчався у першому професійно-технічному училищі міста Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником. Працював у Рівному, мав власне підприємство. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Розводив рибу в Курозванах, орендував два ставки. В нього залишились дружина, двоє дітей та двоє онуків[2][3]. Співпрацював з фермерським господарством «Гітас» і був спонсором однойменної футбольної команди.

Коли розпочалися бойові дії на Сході, пішов у військкомат. Виявилося, що його військової справи там нема, тоді записався у добровольчий корпус «Правий сектор». Став інструктором; перший раз поїхав у травні 2014 року. Воював в Донецьку, Амвросіївці та Карлівці; очолював рівненську розвідгрупу з 12 людей, яка допомагала «Азову» штурмувати селище.[4]

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Очолював рівненську розвідгрупу з 12 осіб, яка допомагала «Азову» штурмувати селище. Загинув о 17-й годині 10 серпня 2014 року від кулі снайпера в бою поблизу Іловайська Донецької області[5]. Тоді ж загинули вояки «Кривбасу» Сергій Бонцевич, Олександр Палій та з «Правого сектору» Анатолій Федчишин.

Залишилася дружина Ірина, двоє дорослих дітей — Ольга й Андрій та дві маленькі онуки.

Нагороди[ред. | ред. код]

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].

Вшанування[ред. | ред. код]

  • В Курозванівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олегу Тарасюку;
  • 20 вересня 2015 року, у Курозванах освячено пам'ятник Дмитру Козачонку і Олегу Тарасюку.
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 26.
  • відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
  • ззгідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно).
  • 20 вересня 2015 року в селі Курозвани освятили пам'ятник борцям, полеглим за волю незалежної України — Олегу Тарасюку та Дмитру Козачонку.
  • вшановується 10 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Сході вбили рівненського добровольця. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  2. ↑ Рівне прощатиметься із добровольцем Олегом Тарасюком, який загинув у АТО
  3. ↑ Загиблий в АТО боєць з Рівненщини жив за принципом «Поки дихаю — вірю». Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
  4. ↑ Шості роковини загибелі воїна добровольчого корпусу з Рівненщини Тарасюка Олега
  5. ↑ На сході загинули два чоловіки із Рівненщини. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
  6. ↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарасюк_Олег_Андрійович&oldid=37763072